Мамо, познайомся, це Соломія, моя наречена, з порога сказав Андрій, ніжно обіймаючи розгублену дівчину за талію. Ми сьогодні подали заяву в РАЦС.
Вітаю, розгублено відповіла Ольга, витираючи рушником руки, бо тільки-но закінчила готувати вечерю. Заходьте, не стійте на порозі!
Жінка була приголомшена. Андрій її гордість, сенс її життя Хороший хлопець, завжди ввічливий і слухняний, а тут ось так! Поставив матір перед фактом: одружується.
Ользі стало так прикро дізнатись про таке останньою. Невже вона якась звірюка, що не зрозуміла б бажання сина створити сімю? Та ні ж, навпаки, пораділа б за нього, допомогла б зі святом
Мам, вибач, що нічого раніше не сказав, розгублено обійняв її Андрій. Все так швидко сталося Закохався, як малий! З першого погляду й, здається, назавжди.
Та ти й є ще малий! Двадцять пять це ж не вік, Ольга посміхнулася, ховаючи образу ще глибше. Давайте краще про плани поговоримо. Де жити будете?
Поки в нас, якщо ти не проти, з полегшенням відгукнувся син, бо зрозумів, що мама не сердиться. А там щось купимо.
Чому ж проти? жінка навіть здивувалась. У нас ж велика квартира, всім місця вистачить.
Скоромна Соломія, стоячи біля дверей, задоволено усміхнулась, але миттєво знову стала серйозною. Головне зараз сподобатись майбутній свекрусі, а після весілля вже можна буде й свій характер показати.
*********************************
Весілля гуляли на повну. Ольга заради улюбленого сина не пожалкувала ні копійки, відкрила на свято всі свої збереження. Навіть відпустку молодятам на Чорному морі подарувала хай відпочинуть сповна, бо ж Соломія одразу повідомила, що чекає дитину.
Ользі вибір сина не те, щоб не подобався Просто Соломія видалась їй якоюсь вже дуже правильною. На все згодна, на кожне слово усмішка
Ольжина сестра, Наталка, на всі ці скарги тільки сміялася.
Вважай, що тобі пощастило! А щодо її покірності почекай трохи. Як тільки відчує себе господинею все побачиш. А тоді раптом серйозно додала: Стеж за нею, якщо щось недобре на серці. Хто зна, яку маску вона носить. Може, при Андрієві така вся свята, а як лишишся наодинці переміниться.
Слова Наталки швидко справдились. Соломія тільки отримала бажану печатку в паспорті, одразу повністю змінилась. Користуючись тим, що Андрій допізна на роботі, вона почала “викурювати” Ольгу з власної оселі.
Не соромлячись, заявляла прямо мовляв, стороннім у їхній сімї не місце. Ольга спершу навіть мало зі стільця не впала. Власна невістка назвала її чужою! Того ж вечора побігла до сина мовляв, поговори зі своєю дружиною!
Мамо, ти, мабуть, не так її зрозуміла, відмахнувся Андрій, не міг повірити, що кохана таке могла сказати. Вона ж добра, найкраща, ти ж бачиш!
Соломія, почувши підтримку чоловіка, потай посміхнулась. Її план спрацьовує.
А вже за кілька днів зустріла чоловіка з роботи в сльозах. Каже, боїться сама залишатись з Ольгою та хотіла її отруїти!
Ти ж памятаєш, що у мене страшна алергія на мед, ридаючи, бідкалася Соломія. Ночі не спала, вирішила Ользі зранку допомогти, підходжу, а вона в тісто для млинців мед ллє! Я ж уже й боюся тепер тут бути
Андрій, не розібравшись, кинувся зясовувати стосунки з мамою. Кричав, що вже не дитина й сам свої кордони визначає, що не дозволить кривдити тих, хто для нього найдорожчий.
Ольга від тих слів ледве дихання не втратила. За будь-яке питання новий напад агресії і серце заболіло, руки затряслися. Взяла з тумбочки ліки, ковтнула, але Андрій, наче не бачив, продовжував сваритися.
Далі Ольга, не витримавши, вдягнула куртку й пішла до сестри. Не розуміла, що зробила не так як син міг так змінитися? Серце розривалося від болю.
Тільки от недалеко дійшла від будинку Наталки стало зовсім зле, і втратила свідомість.
*********************************
Минуло два тижні з дня похорону Ольги. Андрій ходив, як побитий, у всьому себе винячи. Соломія ж намагалась його заспокоїти, підсовуючи склянку води.
Любий, я розумію, як тобі боляче, але треба думати про живих, гладила рукою кругленький животик. Ти такий сумний, аж мені погано стає.
Андрій мовчав, і це неймовірно дратувало Соломію. Її задум спрацював, навіть якщо вона і не хотіла йти на таке. Соломія думала, що просто вмовить Ольгу обміняти квартиру і все, але якщо чесно, так навіть краще.
Раптом відчинились двері до оселі зайшла Наталка, відкривши своїм ключем.
Як ви смієте так вільно до нас заходити? злито сказала Соломія, дивлячись на неочікувану гостю.
А я додому прийшла, Наталка підняла брови. Ти що, не знала? Квартира ця на моє імя оформлена.
У Соломії випала з рук склянка. Та як це так? Стільки сил витратила заради цієї квартири, а все коту під хвіст!
Андрію, це що ще таке?! в істериці звернулась до чоловіка.
А що? спокійно відповів він. Мама хотіла викупити її в тітки Наталки довго гроші відкладала…
І все до копійки на ваше весілля витратила! додала Наталка. Я, між іншим, планувала оформити дарчого на твого малюка, але тепер не чекайте. Маєте три дні, щоб зібратись. Не виїдете викличу поліцію.
********************************
P.S.
Андрій залишився жити у квартирі тітки. Сам. Соломія ще тієї ж ночі забрала свої речі й, сказавши, що дитина взагалі не від нього, пішла гетьСоломія покинула місто майже вночі зібравши свої речі у дві валізи, не оглянулась навіть на порозі. Андрій дивився їй услід крізь вікно, відчуваючи лише порожнечу там, де колись було майбуття.
Кілька днів він проводив у німій тиші, торкаючись забутих маминих речей, вдихаючи їхній запах. Складаючи на полицю єдину вцілілу від весілля світлину, Андрій нарешті гірко заплакав, визнаючи: чужі слова й підступ змусили його втратити найдорожче. І вперше після трагічних подій він зателефонував Наталці.
Ти можеш допомогти мені навчитися жити далі? тихо спитав, і стара тітка міцно стисла його руку.
Життя поволі вирівнювалось: Андрій вступив до вечірнього університету, влаштувався викладати дітям музику в місцевій школі. Наталка стала для нього опорою й уважно берегла усе, що нагадувало про Ольгу. Часом, увечері, він клав руки на клавіші маминого піаніно й тихо грав її улюблену мелодію.
І коли у вікно проривалось лагідне сонячне світло, Андрій знову відчував у його домі жива любов, і навіть біль здатен поступитись надії. А може, колись він знову довіриться долі але тепер памятатиме головне: справжня родина поруч завжди, навіть коли здається, що залишився один.
