Поставити жінку поруч із собою в таке становище, коли інші дивляться на неї зі зневагою або насміхаються з неї це справжня слабкість.
Коли ти дозволяєш комусь глузувати з неї за її спиною, при цьому обіймаючи її перед усіма, ти зраджуєш не лише себе як партнера, а й себе як людину.
Немає нічого більш принизливого для жінки, яка щиро кохає, ніж відчувати на собі жалісні погляди інших, які знають правду, яку ти ховаєш від неї. Немає нічого нижчого за зраду тієї людини, яка довіряє тобі, піклується і поважає.
Вона йде поряд із тобою гордо, навіть не уявляючи, що хтось дивиться вам услід і думає:
«Якби ж вона тільки знала»
Це не є мужністю. Це страх. Страх піти і страх бути чесним із собою й з нею.
Зрада і зробити жінку поряд із собою об’єктом для глузування вбивають найцінніше повагу. Без поваги немає кохання, немає й виправдань.
Справжній чоловік це не той, хто зачаровує багатьох, а той, хто береже честь однієї. Якщо не маєш сили тримати своє слово, то принаймні мусиш мати гідність не залишати її в невіданні останньою.
Бо такий сором не зникає.
Він залишається.
