Та кому ти потрібна? Беззуба, безплідна, без роду-племені Оксано, гукнув наостанок Павло й пішов геть, навіть не оглянувшись. А вона стоїть біля вікна й дивиться, як віддаляється чоловік, з яким минуло пятнадцять років життя. Думала, що разом усе. А виявилось було йому просто зручно.
Оксана має чудову квартиру у Києві, готує борщ так, що пальці оближеш, господиня золота. Для Павла все згодна була зробити.
Думка майнула відчинити вікно й закричати, щоб не лишав її. І вже ладна була на приниження: хай навіть гуляє, хай не ночує вдома, аби повертався Адже залишитися самій у сорок п’ять страшніше за все. Уже хотіла відчинити вікно. Та тут на очі потрапила стара фотографія батька у військовій формі, суворо дивиться з-під густих брів.
Стидно стало Оксані. За свою мякотілість.
Востаннє кинула погляд як її ще недавно елегантний чоловік сідає в «Тойоту» з речами й рушає геть.
З коридору минає старе дзеркало-трюмо, яке дісталося ще від бабусі. Відображає обємну й втомлену жінку з попелястим волоссям і пригаслими очима.
Вона знала, що не красуня. А тут ще й здоров’я підвело зуби сипляться, а зробити нові бракує гривень: все йшло на Павлову машину й його брендовий одяг.
Що за дурниці, бурчить її подруга Марія. Твій Паша розфуфирений, мов актор, а ти в розтягнутому светрі, мішкуватій спідниці, стоптаних черевиках, без зимових чобіт. І пальто, що й моя прабабуся не вдягла б. Меню йому подавай то стейк, то вареники, то котлети домашні. А чом би не пішов він? Не можна так принизливо за чоловіком бігати, Оксано.
Оксана слухала, та робила по-своєму. А потім Павло сказав, що йде. До молодої Тамари, 27 років, четверо дітей.
Вона молодша зітхала Оксана.
Але Марія рознюхала все у соцмережах, попитала сусідів і видає:
І ще й тебе без роду-племені назвав! А Тамара ну геть дно: ні дня не працювала, діти від різних, на восьмому місяці пила, мати гуляща. На такій сімї далеко не заїдеш! Тримайся, Оксано.
Оксана вперто трималася. Від батьків великий просторий дім у центрі Києва, і документи зроблені так, що Павло прав не має на той метр. Вирішила кімнату здати гривні зайві не завадять.
Якраз у районі нові будівництва йдуть заїхав інженер з борідкою, делікатний, інтелігентний, Володимир Всеволодович. Подивився на Оксану і каже:
Давайте аванс внесу зробіть собі зуби! Трибу гарна, а страждаєте.
Оксана зашарілася. Красунею себе не вважала, але з зубами лад навести хотіла. Володимир навіть більше гривень дав, мовляв, повернете згодом.
Потім приїхав його брат стиліст Кирило, у яскравому жовтому піджаку й фіолетових штанях, із крутою зачіскою. Брата провідував, а Оксану взяв «під wing». Коли смаколиками пригощала квартирантів, запропонував імідж змінити. І таки змінити допоміг: волосся засяяло, макіяж личко врізав, а зуби як нові.
Оксана стала ходити на роботу пішки, скинула зайву вагу, навіть ранкові пробіжки парком влаштовувати почала. Мила, приязна жінка з щирою посмішкою й ямочками на щоках наче метелик із хризаліди вилетів.
Якось дзвонить дзвінок. Кирило йде відчиняти і гукає:
Оксаночко, до тебе тут!
А на порозі Павло. Ледь впізнала: постарів, змарнів, осунувся. Замість колишнього блиску торби біля ніг й розгубленість.
Тобі чого? питає Оксана.
Згадала, як дзвонила йому, та він не хотів говорити, навіть у «чорний список» заніс.
А нині прийшов.
Яка ти стала! дивується Павло.
Слова-компліменти Оксану не зворушили. В памяті безсонні ночі, сльози, паніка…
Ой, Оксано, почав жалітися. Не уявляєш, яку каторгу я пережив! Тамара тільки гроші з мене тягне, діти неслухи, галасують. Вона в телефоні сидить, нічого не робить. Готувати не вміє пельмені куплені, локшину заварила мені! Всі сорочки перепрала накладом, линяли всі. За рік собі нічого не купував, усе на них витратив. Як у дурдомі був Оксано, я ж до тебе Давай все заново, га? Дуже прошу!
Але у вухах звучать його слова: «Та кому ти потрібна? Беззуба, безплідна, без роду-племені Оксано».
Оксана ще раз глянула на ексчоловіка. І двері раптом відчинив стурбований Володимир Всеволодович:
Оксаночко, вам допомога потрібна? Чого цей чоловік хоче?
Павло запитав із напруженням: А ви хто?
Це мій чоловік, Володимир. Більше не приходь! сказала Оксана й зачинила двері перед здивованим Павлом.
Перепросила перед Кирилом, що чоловіком назвала, а той тільки зітхнув:
Мабуть, час поясненнь настав. Я люблю тебе, Оксано. Як можна було таку жінку покинути? Виходь за мене! По-справжньому
Він померлий був удовець, і Оксана через два місяці стала його дружиною. Квіти, поїздки на дачу усе як у кіно. Навіть не помічає, як Павло іноді з-за рогу слідкує, тихо свариться сам на себе за легковажність.
А Оксана та Володимир гуляють містом, взявшись за руки, щасливі й закохані. І Оксана чекає дитину.
Ставте вподобайки та залишайте свої думки у коментарях!
