Мені сорок один, і я ніколи не зраджував своїй дружині. Але перед тим, як познайомився з нею, я зовсім не був святим. Серйозних стосунків у мене не було: жив по-своєму, як вільний чоловік. Зустрічався то з однією, то з іншою, проводив вечори в пятницю на побаченнях, у суботу вечірки з друзями. Нікому не пояснювався, бо нічого не обіцяв.
Працював у електромайстерні в Харкові, мав достатній дохід. Після роботи ходив із хлопцями по барах, дискотеках, святкував дні народження, з кимось залишався на ніч, але на ранок просто зникав з її життя. Це не було жорстоко я просто не шукав нічого серйозного. Відверто казав, що сімя і обовязки не для мене.
Все змінилося в той день, коли я зустрів свою дружину. Це сталося у лікарні, де вона проходила медичну практику. Я прийшов, щоб перевірити електропроводку. Вона попросила допомогти із несправною розеткою, і ми почали розмовляти. Вона запитала моє імя, я відповів і спитав її ми засміялися, і в кінці зміни вона дала мені свій номер телефона. Я написав їй того ж вечора. Але не так, як раніше без фамільярності й впевненості, а з хвилюванням, як підліток.
Перші побачення були прості: прогулянки на березі річки, морозиво під каштанами в парку, пиріжки після роботи. Потроху я перестав дивитися на інших жінок, не тому що вона вимагала цього, а тому що більше не хотів розділяти свою увагу. Розумів, ця дівчина це не чергова.
Коли я запропонував стосунки, сказав їй прямо: Якщо почнемо щось, то для справжнього життя. Половини не буває. Вона подивилася на мене серйозно: Я не ділюся. А я відповів: І я теж. І тоді зрозумів: вірність це не просто перестати дивитись на інших, це слово, яке не можна порушити.
Ми одружилися без зайвої розкоші. Жили у маленькій кімнаті на Подолі, з ліжком від знайомих і старою електроплиткою. Працювали кожен день: вона нічні зміни у лікарні, я понаднормово на майстерні. Було мало часу, мало сили, багато рахунків, втоми й спільних мрій.
Але спокуси підстерігали. Одна колега на роботі писала мені уночі, надсилала випадкові фото, казала, що я заслуговую більшого ніж втомлена дружина. Якось чекала мене на стоянці, пропонувала разом поїхати до готелю. Я сказав ні, сів у авто і повернувся додому.
На вечірці друга одна дівчина, вже напідпитку, сіла поруч і почала торкатися до мене. Я встав, знайшов дружину й ми пішли, навіть не попрощавшись. Краще здатися грубим, ніж перейти межу, яку неможливо буде стерти.
Друзі подшучують наді мною: раніше був живий, а зараз наче нудний. Вони мають рацію я змінився. Колись жив лише для себе, а тепер я живу з кимось.
Нещодавно син запитав, чи були в мене інші жінки після того, як я одружився. Я відповів: Ні. Він здивовано сказав, що майже всі його друзі мають розлучених батьків через зраду. Саме тоді я зрозумів: вибір це не лише про шлюб, а й про дітей.
Свого часу я був донжуаном, бо не мав обовязків. Але у той момент, коли вирішив, що хочу прожити життя саме з цією жінкою, я усвідомив, що вірність не тюрма, а свідомий щоденний вибір. І досі не шкодую, що обираю її.
Мені 41 рік, і я ніколи не зраджував свою дружину. Але до того, як зустрів її, я зовсім не був ангелом: у мене ніколи не було серйозних стосунків, я жив як справжній вільний чоловік.