«А як нам жити після народження другої дитини? Ти про це подумала?»

Другою дитиною я завагітніла, коли нашому первістку, любій донечці Ліані, було півтори рочки. В цей період вона почала самостійно крокувати своїми ніжками, що дуже невпевнено тряслися. А ще вона нарешті сказала перші слова. Спершу «Тато», потім «Мама», а ще «Так».

Проте вона ще не дуже вміла їсти сама, хоча горщик швидко освоїла, і їй навіть сподобалося. Це стало її забавкою – просто сидіти на горщику і телепати ніжками. Правда, вона дуже не спокійною дитиною в той час була. Весь час влаштовувала істерики з приводу і без, могла просто так почати кричати. Кожної ночі ми боялися зайвий раз ворухнутися, щоб не розбудити Ліану, а якщо таке ставалося, що ми все таки її будили – наступні годину-дві ми з чоловіком проводили за заспокоюваннями доньки.

Через те, що ми весь час були втомлені, в постійному стресі та на нервах, в наших відносинах часто ставалися непорозуміння та конфлікти. Це навіть стало нормою. Було якось не по-собі, коли довго не було якихось суперечок. Ніби чогось не вистачало. Правда, таке ставалося вкрай рідко.

Одного дня, коли я гостювала з донечкою в своїх батьків, я дізналася шокуючу новину – вагітна. Тест показав дві смужки. Я перевірила декілька разів. Кожен тест був позитивний. Я була буквально на 7 небі від щастя.  Тому одразу вирішила розповісти про таку радісну новину чоловіку, думала він зрадіє та підтримає мене. Проте натомість почула те, що дуже шокувало мене:

– А як нам жити після народження другої дитини? Ти про це подумала? Ми зараз ледве вивозимо все, а тут ще друга дитина. Ти точно впевнена, що хочеш цю дитину?

Я не очікувала почути від чоловіка таких слів. Це ж дитина. Дитя, яке нам послав сам Господь бог. Раз бог дав дитинку, то і на дитинку ж дасть, хіба не так?

Чоловік злякався, що буде так само важко, як і з Ліаною, переживав, що знову не буде спокою по ночах і постійні крики та капризи. Плюс до того ж нам впритик вистачало грошей на нас трьох, і тому він переживав, що ми не потягнемо фінансово.

Проте все таки я настояла на своєму та чоловік погодився, щоб я народжувала сина. Так, на УЗД сказали, що буде хлопчик. Після Ліани залишилося дуже багато різних речей, які не були рожевими, а в нейтральних кольорах, які б підійшли всім дітям. Також залишилися ліжечко, візочок і багато іншого, що може знадобитися новонародженому. А такі дрібниці як соски, пляшечки, підгузки і так далі ми вже купили самі.

Вагітність моя пройшла дуже легко, а пологи були набагато легшими, ніж коли я народжувала Ліану. Нас навіть помістили в хорошу палату для двох, в якій був особистий душ з санвузлом. Я народила міцного та здорового хлопчика. А найстрашніші наші очікування не виправдалися – Максим, так ми назвали сина, був дуже спокійним хлопчиком та майже не плакав і дуже уважно намагався всіх розгледіти.

Зараз ми спокійно живемо та сповна щасливі. А Ліана, до речі, стала спокійнішою та захотіла стати прикладом для молодшого братика, тому старається бути «дорослою». Це так мило.