«А як нам жити після народження другої дитини? Ти про це подумала?»

Другою дитиною я завагітніла, коли нашому первістку, любій донечці Ліані, було півтори рочки. В цей період вона почала самостійно крокувати своїми ніжками, що дуже невпевнено тряслися. А ще вона нарешті сказала перші слова. Спершу «Тато», потім «Мама», а ще «Так».

Проте вона ще не дуже вміла їсти сама, хоча горщик швидко освоїла, і їй навіть сподобалося. Це стало її забавкою – просто сидіти на горщику і телепати ніжками. Правда, вона дуже не спокійною дитиною в той час була. Весь час влаштовувала істерики з приводу і без, могла просто так почати кричати. Кожної ночі ми боялися зайвий раз ворухнутися, щоб не розбудити Ліану, а якщо таке ставалося, що ми все таки її будили – наступні годину-дві ми з чоловіком проводили за заспокоюваннями доньки.

Через те, що ми весь час були втомлені, в постійному стресі та на нервах, в наших відносинах часто ставалися непорозуміння та конфлікти. Це навіть стало нормою. Було якось не по-собі, коли довго не було якихось суперечок. Ніби чогось не вистачало. Правда, таке ставалося вкрай рідко.

Одного дня, коли я гостювала з донечкою в своїх батьків, я дізналася шокуючу новину – вагітна. Тест показав дві смужки. Я перевірила декілька разів. Кожен тест був позитивний. Я була буквально на 7 небі від щастя.  Тому одразу вирішила розповісти про таку радісну новину чоловіку, думала він зрадіє та підтримає мене. Проте натомість почула те, що дуже шокувало мене:

– А як нам жити після народження другої дитини? Ти про це подумала? Ми зараз ледве вивозимо все, а тут ще друга дитина. Ти точно впевнена, що хочеш цю дитину?

Я не очікувала почути від чоловіка таких слів. Це ж дитина. Дитя, яке нам послав сам Господь бог. Раз бог дав дитинку, то і на дитинку ж дасть, хіба не так?

Чоловік злякався, що буде так само важко, як і з Ліаною, переживав, що знову не буде спокою по ночах і постійні крики та капризи. Плюс до того ж нам впритик вистачало грошей на нас трьох, і тому він переживав, що ми не потягнемо фінансово.

Проте все таки я настояла на своєму та чоловік погодився, щоб я народжувала сина. Так, на УЗД сказали, що буде хлопчик. Після Ліани залишилося дуже багато різних речей, які не були рожевими, а в нейтральних кольорах, які б підійшли всім дітям. Також залишилися ліжечко, візочок і багато іншого, що може знадобитися новонародженому. А такі дрібниці як соски, пляшечки, підгузки і так далі ми вже купили самі.

Вагітність моя пройшла дуже легко, а пологи були набагато легшими, ніж коли я народжувала Ліану. Нас навіть помістили в хорошу палату для двох, в якій був особистий душ з санвузлом. Я народила міцного та здорового хлопчика. А найстрашніші наші очікування не виправдалися – Максим, так ми назвали сина, був дуже спокійним хлопчиком та майже не плакав і дуже уважно намагався всіх розгледіти.

Зараз ми спокійно живемо та сповна щасливі. А Ліана, до речі, стала спокійнішою та захотіла стати прикладом для молодшого братика, тому старається бути «дорослою». Це так мило.

Оцініть статтю
ZigZag
«А як нам жити після народження другої дитини? Ти про це подумала?»