«Це не ваше діло! Скільки мені вам казати, щоб ви не лізли у нашу сім’ю?»  – почула я від невістки й відчула себе школяркою. Ну от що це таке? Як вона може таке говорити? Хіба я чужа їм? Тож добра бажаю, а вона…. Вирішила мого сина дома залишити, памперси міняти, а сама на роботу, щоб сім’ю забезпечувати! Хто таке в житті бачив?

Моя сім’я завжди відрізнялась від інших тим, що діти раніше виростали, оскільки мусили піклуватися про своїх менших братиків та сестричок. Всього у мене було 5 дітей, найстаршого звали Данилом. У школі у нього розгорілися почуття до однокласниці й довго не чекавши, після школи, коли йому було тільки 20, вони одружилися. Я особливо не переживала через це, бо знала, що вони щиро люблять один одного й нічого з цього поганого не буде.

Знайомилися ми з невісткою, ще коли молоді були, у 11 класі. Вона принесла дітям подарунки, гралася з ними, зі мною мило розмовляла. Загалом, вразила мене своєю простотою та скромністю.

Молоді з’їхалися й почали будувати свою кар’єру. Тоді й виявилось, що моя невістка не скромниця, а справжня активістка, що завжди доб’ється свого, тому по кар’єрних сходинках вона рухалася дуже швидко.

Мій син не був таким цілеспрямованим, тому у нього відбувалося все повільніше. Вже тоді я почала здогадуватися, що його жінка заробляє більше, але схоже ні одного з них це не засмучувало.

Згодом, у них народилась дівчинка. Невістка побула у декреті декілька місяців й повернулась до роботи, а за дитиною почала дивитися її мама, а інколи я її заміняла, коли у неї були справи. На щастя, це також не зруйнувало їхньої сім’ї та вони були щасливі.

Минуло 5 років і невістка народила другу донечку. Й знову рветься до роботи, а чоловіка змушує залишитися з дитиною. Дитині всього 3 місяці, хто бачив, щоб за такою дитиною доглядав чоловік? А як же материнське молоко? Чи мій син має прати, міняти памперси й мити підлогу, тому що вона не хоче виконувати свій материнський обов’язок? Так це ж знищить у ньому всю його мужність та самооцінку! Я ж змогла виховати 5 дітей і без роботи, то чому вона не може, хоча б одного?

Я рада, що вона змогла реалізуватися у житті, але дітям потрібна мама. Не та, яка бачить їх ввечері одну годину, або взагалі не бачить, бо їздить у відрядження. Коли діти виростуть, то що вони її скажуть? Дякую, що дала нам їсти й одяг, але нам була потрібна любов?

Спочатку я говорила про це з сином, але він не побачив тієї помилки, яку вони робили і я вирішила зателефонувати невістці.

Вона почала зі мною сваритися, говорити, що я лізу не у свою справу й звинувачувати мого сина у тому, що він недостатньо добре заробляє, тому й повинен сидіти вдома. Я не очікувала такого від неї почути й ображена поклала слухавку.

Звичайно, вони вже дорослі й самі знають, що роблять, але ж мені з висоти прожитих років теж багато чого видно!