ЖИТТЯ

– А ти ще й тест ДНК зроби, і не поспішай прописувати Леру в своїй квартирі, – радив дядя Ваня моєму чоловікові.

Та так нарадив, що зруйнував чужу сім’ю

З чоловіком ми познайомилися, коли він закінчив технікум і повернувся з армії, а я працювала медсестрою. Згодом ми переїхали на північ країни, у місто до його родича – старшого брата батька чоловіка, дяді Вані. Дядько завжди був прикладом для мого Олега, та насправді це страшний чоловік, який зруйнував наш шлюб.

Слід зауважити, що дядю Ваню Олег обожнював з дитинства. Приїжджав він у гості до родини мого чоловіка декілька разів на рік. Та малий Олег обожнював його і завжди слухав про його життя та пригоди з захопленням. Подобалася малому хлопцеві й філософія життя, яку проповідував дядя Ваня. Звичайно, про все я дізналася вже після того, як подала на розлучення.

Дядя Ваня був із тих чоловіків, які вважають жінок «третім сортом». За професією він був поліцейським, і навіть дослужився до якого чину в себе в містечку, та про роль жінки в житті чоловіка і взагалі висловлювався доволі однозначною.

Реклама
Реклама

Дядя Ваня говорив, що жінка – це щось посереднє між кішкою та конякою. І другого в хорошій жінці повинно бути більше, адже жінка повинна весь час піклуватися про родину: мити, прибирати, готувати, виконувати забаганки чоловіка та ростити дітей. Ні на яку самореалізацію жінка права не має, та й навіщо це їй, справжня жінка ні про що, окрім родини не думає. А якщо не так, то чоловік має взяти «кошеня» і виховати жінку під себе, як зробив він сам, дядя Ваня.

Його Галя, за словами дяді Вані, ні про що інше не думала, окрім, як краще нагодувати чоловіка, як йому догодити та які пиріжки приготувати сьогодні. Єдине, що не подобалося в Галі чоловікові – те, що вона народжувала тільки дівчат, тобто, дітей було всього двоє, та їх дядя Ваня вважав «браком», бо справжнього «спадкоємця» в нього не було.

Та Галя сповна це компенсувала, оскільки дочок виховала так, що вони також зранку до вечора тільки по господарству й пораються та думають, що ще б зробити, що тато був задоволений. А Галя кожного вечора молиться, дякує Богові, що дав їй такого гарного чоловіка, який ось уже майже 20 років не дає їй заблукати, який наставив її на путь істинну й не дає збитися.

Олег слухав це з самого дитинства з роками, і дядько став його героєм – мужнім, сильним, розумним. Він, як губка, поглинав у себе все, що говорив дядько та намагався завжди дотримуватися його порад. Дядько Ваня був гордий за небожа, адже любив його як рідного сина.

Та змінилося все після того, як ми з Олегом вирішили одружитися. Я йому сподобалася з першого погляду, як і він мені. Проте я відразу не здалася, і Олегові довелося потрудитися, щоб мене завоювати. Та коли він запропонував мені жити разом, я відмовилася – спершу одруження. І Олег, забувши настанови дядька, одружився.

Замість привітань з весіллям Олег отримав порцію «прочухана». Дядько його насварив, що він так «повівся» на маніпуляцію жінки. Адже це коли дядя Ваня був молодим не можна було жити без «штампу», а зараз молоді проживають разом і без нього. Зате потім не треба ділити житлоплощу та майно з коханою, а його улюблений Олег так прогадав.

Та мені було все одно, адже на ставлення Олега до мене ці проповіді ніяк не вплинули. І жили ми два роки в повній злагоді, як то кажуть, душа в душу.

Ситуація згодом змінилася, Олегові бабуся залишила квартиру, та в тому ж місті, де жив улюблений дядько мого чоловіка. Я не хотіла переїжджати, та Олег мене вмовив, та й власне житло завжди краще за винаймане.

Ми переїхали. Дядько допоміг Олегові влаштуватися в поліцію, я вирішила влаштуватися медсестрою знову. І тут почалося втручання дядька Вані в наше подружнє життя. Він порадив чоловікові ні в якому разі не приписувати мене, мовляв, ось його Галя вже 20 років з ним живе, а приписана ще в матері десь й районі в забитому селі, і доньки приписані там же, і нічого, не нарікає. А як припишеш, потім майно можеш втратити, а раптом що «дружина половину твоєї квартири відхопить».

Та я не могла влаштуватися на роботу без приписки, та й довідки були потрібні для влаштування, які тільки за місцем приписки можна було дістати. Тож «добрий» дядя Ваня вирішив це питання: приписав мене в комуналку до якось там його боржника.

Та на цьому не закінчилося. Дядя Ваня радив Олегові, як і що я повинна робити. Говорив, що він має мене виховати, оскільки вже одружився, а он як сам дядя Ваня «видресував» свою дружину. Тут і крикнути можна, і по губах дати і «між зубів», якщо треба, і постійно позбавляти чогось необхідного – грошей, їжі, захисту, сімейного ложа.

Спочатку Олег на ці поради начебто і не вважав, та то мені здалося. Насправді в чоловіка йшов «накопичувальний» ефект, він дядька слухав та все на вус мотав.

Ще гірше стало, коли я завагітніла. Спочатку чоловік дуже радів та навіть знову почав ставитися до мене, як до переїзду. Та потім дядько почав кожного дня йому нагадувати, що дитина то може бути й не його: – Вони всі молоді гулящі, не моя Галя, звичайно, їй було ніколи, а ти на свою подивись, для кого вона стільки косметики купує, манікюри, педікюри робить, ти ж тільки платиш за все. Ото, мабуть, вже когось і підчепила.

Згодом я народила здорову гарну дівчинку. Валерія була викапаний тато. Та це не було справжнім доказом на думку нашого «любого» родича: – А ти ще й тест ДНК зроби, і не поспішай прописувати Леру в своїй квартирі, – радив дядя Ваня моєму чоловікові. Та так нарадив, що зруйнував чужу сім’ю. Адже я після цього перестала піклуватися про чоловіка, просто не могла витерпіти такого ставлення, тим паче з грудною дитиною на руках.

Олег став дуже підозріливим. Намагався кожного дня приходити з роботи додому раніше, щоб піймати мене на гарячому. Мені він нічого не казав, звичайно, та я все помічала. Ось і залишила його без гарячого, і супу, і тіла. На що він і поскаржився дядькові. Той сказав, що в мене, напевно, навіть не один коханeць, а ще я, напевно, намагаюся його oтруїти.

І це стало останньою краплею. Коли чоловік почав намовляти, що в мене тут декілька коханців та ще я й позбавитися його хочу, то я почала збирати речі. Він не відпустив мене, та коли наступного дня пішов на роботу, я взяла дитину й поїхала до мами. Там і подала на розлучення.

Тільки після цього Олег зрозумів, що накоїв. Він зателефонував мені, вибачався, сказав, що просто слухав свого дядька, розповів усе, та вмовляв повернутися. Та я не знаю, що робити. Гадаю, що як повернуся, то знову буде теж саме, то ж назад я в те місто не поїду. Як хоче, нехай живе зі своїм дядьком.

Реклама

Також цiкаво:

Close