ЖИТТЯ

Або майбутнє доньки, або моє нещаслuве теперішнє!

Переді мною стоїть cкладний вибір, і я дуже б0юсь помuлитися. Пішов 6 рік мого шлюбу з італійцем. Познайомилися ми через соціальні мережі, відразу закохалися один в одного, довгий період їздили один до одного, а потім офіційно одружилися, і він навіть усиновив мою доньку, щоб ми легше змогли отримати громадянство.

Від минулого року ми почали жити в Італії, доньку віддали у науковий ліцей, де вона вже показала себе як здібна учениця. І, здавалося б, що варто радіти, проте це всі радості. З Марком у нас стосунки у побуті не складалися, ми почали часто сваритися.

Я надіялась, що наші сварки триватимуть лише пару місяців, доки ми звикаємо один до одного, але вони не припинялися. З кожним днем він відкривався по-новому і змінювався у гіршу сторону. З доброго та чуйного він став імпульсивним та агресивним. Тут у мене не має нікого, окрім нього, тому й так доводиться складно, а коли ми сваримось, то я зовсім тухну. Вдома у мене багато друзів та рідних, які з радістю підтримають мене і приймуть назад, але…

Реклама

Моя донька уже розпочала тут навчання. Я можу перевести її назад, там також є хороші ліцеї для здібних дітей, або залишитися тут, у нас є можливість для проживання. От лише я б обрала перший варіант, якби не страх того, що так зіпсую їй життя.

Зараз ми живемо біля моря, маємо хороше харчування, великий будинок, можливість подорожувати та досліджувати світ, а там ми не будемо мати нічого такого, я звичайна вчителька… але от чи довго я протримаюсь у такому шлюбі заради майбутнього щастя моєї доньки?

Реклама

Також цiкаво:

Close