«Або прописуєте онучку у своїй квартирі, або не прuїжджайте більше до нас ніколи!» – заявила нам донька

Мене звати Ліда Сергіївна. У мене є дочка. Одного разу вона мені заявила, що виходить заміж. Ми з чоловіком не проти, зараз так усі роблять – повідомили, і все тут тобі. Не знайомлять спочатку, не сватаються. А прийшли і просто заявили, що створюють сім’ю. Одним словом, молодь така пішла!

Ми живемо з чоловіком у великому будинку, а квартиру здаємо в найм. Оксанка, донька наша, хотіла жити у ній після весілля, але ми не дозволили. Нам гроші потрібні, а квартира, що дісталася у спадок від моєї матері, – наш стабільний дохід.

Оксанка з чоловіком Олегом сказали, що весілля гуляти не будуть. Повідомили, що  складатимуть гроші на будівництво свого житла. Все якось у нас пішло не так, як має бути. Ще тоді діти розгнівалися на нас і почали жити окремо.

Якось, гортаючи сторінки фейсбуку, ми побачили світлини, де наші діти гуляли весілля. Я відразу зателефонувала доньці і запитала: «Як же все так вийшло? Чому не покликали на свято ні батька, ні матері? Хіба ж так робиться?»

Оксана почала виправдовуватися, що вони були тільки з друзями, а батьків не було ні з одної, ні з іншої сторони. Діти жили від нас окремо, орендували квартиру.

Наша донька завагітніла і народила нам онучку. Я тільки ми дізналися про це, відразу ж поїхали до них у гості з подарунками для нашої дівчинки, яку назвали Сніжанкою. Ми купили все необхідне: пелюшки, теплу ковдрочку, підгузки, брязкальця, пляшечку для годування на всяк випадок.

І тоді дочка завела з нами серйозну розмову. Вона попросила прописати маленьку Сніжанку у наш будинок. Я почала казати їй, що так не можна, що це дуже делікатна справа. Оксана, як і завжди, не хотіла мене слухати. Вона рішуче відрізала: «Не хочете прописувати онучку, то більше не треба сюди приїжджати! Знати вас не хочу!»

Так ми  більше і не спілкувалися один з одним протягом двох років. Оксанка з Олегом виставляли світлини нашої онучки Сніжанки, і ми спостерігали за їхнім життям у соціальних мережах.

І зовсім нещодавно несподівано зателефонував зять Олег. Він сказав, що Оксанка захворіла, тому їм необхідна наша допомога з онучкою. Зять постійно на роботі і не може дивитися за дитиною.

Я запитала: «Чому Оксанка не може зателефонувати сама? Невже це так важко зробити?» І поки вона мені не зателефонує, допомагати я не поїду. Якби ми з чоловіком потрібні були, дочка б переступила через свою гордість і пиху, та зателефонувала нам. А то ж сама казала, щоб ми не приїжджали!