Кілька тижнів тому в мене стався iнcyльт, коли я дивилася вдома свої улюблені серіали. Пощастило? що я змогла дійти до сусідки й та викликала швидкy дoпомогу. За весь час, поки я лежала у лікарні, невістка лише один раз прийшла мене навідати та привела до мене онука й ніби онучку. Донька також не захотіла до мене приходити, мовляв, в неї робота з якої вона не може ось так просто вийти навіть на годинку, до того ж вона вагітна, і їй не потрібні зайві хвилювання.
Ось так на старості років я стала для рідної дитини «зайвим хвилюванням». Через декілька днів мене виписують, але ані моя дочка, ані невістка не хочуть за мною доглядати. Остання взагалі заявила, що поки я не перепишу квартиру на її дітей то вона навіть не прийде мене провідати. Вони футболять мене одна до одної. Але розповім все з самого початку.
Мій син одружився зі Світланою коли тільки-но закінчив університет. Вони познайомилися на стажуванні. Я її не полюбила одразу. Не розумію, що мій син знайшов у ній. Вона здавалася мені нахабною та корисливою (і як видно, я не помилилася). Світлана була родом з села. На батьківські гроші їй вдалося вступити до університету, і, як видно, вона одразу почала шукати вигідний для себе варіант, адже повертатися до села дівчині не хотілося. Я була категорично проти їхнього весілля. Намагалися всіма правдами й не правдами відмовити сина від того, щоб він робив їй пропозицію. Але я очевидно програла коли Світлана сказала що вагітна. Тут всі мої надії були знищені, адже я хотіла, щоб син одружився зі своєю колишньою дівчиною, яка мені дуже подобалась. Вона мешкала у сусідньому під’їзді. Тому я знала її ще з дитинства. Я разом з її мамою частенько сидимо у дворі й гадаємо як би було б добре, якби наші діти побралися.
Після народження онука я помітила, що у стосунках Світлани й мого сина сталася криза. Вони все частіше почали сваритися. Для мене це була наче надія, хоч й неправильно так говорити. Син все частіше ночував у мене дома після чергової сварки з дружиною. До того ж діти забирали багато сил та енергії, тому у Світлани не залишалося часу на чоловіка. Тоді я змогла вмовити сина зробити тест на батьківство, адже мене брали сумніви, чи справді він батько дитини. Але результатів він так й не дізнався.
Горе прийшло зненацька. Мій син загинув в автокатастрофі. А ще в той же день Світлана сказала що знову вагітна. Я гадаю що вона спеціально якнайшвидше повідомила нам цю новину, адже дитина була не від мого сина. Навіть зараз, коли я дивлюся на цю дівчинку, то не бачу жодної подібності з моїм Юрком. Минув час й Світлана почала зустрічатися з іншими чоловіками. Але разом з тим я помітила, що вона має постійний інтерес до моєї квартири. Воно й не дивно. Трикімнатна оселя майже в центрі міста з усіма вигодами та ремонтом. Вона хитро почала заходити з далеку й вмовляти мене переписати квартиру на її дітей, мовляв, вона мені чужа людина, а онуки все ж таки рідна кров. Але я ще тоді вирішила, що залишу весь спадок своїй доньці. Вона теж нещодавно вийшла заміж і ось-ось має народити. Як показало дослідження в неї буде дівчинка. Вони з чоловіком разом мешкають в його однокімнатній, але коли народиться дитина, їм неодмінно потрібно буде більше квартира.
Але всі мої плани поламав інсульт. Коли я опинилася у лікарні, то зрозуміла, що нікому не потрібна. Ані невістка, ані дочка, ані онуки не прийшли мене нормально провідати. Навіть телефоном не мали часу нормально порозмовляти та спитати, як в мене здоров’я. Я бачу, що вони більше переживають за те, кому дістанеться квартира, аніж за моє здоров’я.
Невістка взагалі відкрито заявила, що буде за мною доглядати лише в тому випадку якщо я перепишу квартиру на її дітей. Донька захотіла продати квартиру і на вторговані гроші відправити мене до будинку для літніх людей. Я була шокована від них та їхніх пропозицій. Невже за стільки кроків я заслужила таке ставлення до себе.
Я навіть не знаю, що буду робити, коли мене випишуть.
