Керівник зайшов у її закуток, а вона пригостила його розчинною кавою!

Дівчина була не дуже красива, зайва вага, дурнувата посмішка, одяг, як у бабусі. Працювала у нашому офісі прибиральницею. Ми скільки не кликали її на обід з нами, та вона постійно відмовлялась, швиденько зробить собі розчинну каву і піде свій куточок, вийме дешеве печиво й так і обідала. Звичайно, не дуже ситно та здорово, проте економно. І якось наш керівник зайшов у її куточок, а вона швиденько зметикувала й запропонувала йому кави з печивом. Забула додати, що вона була наївнішою за дитину.

Наш Вадим Миколайович, напевно, й не погодився б пити таку каву, але раптом усвідомив, що дуже зголоднів й погодився. Присів з нею на незручно залізному стільчику, випив її кави та покуштував печива, а тоді розповів їй, що, коли він ще у бабусі жив селі, ось тоді було справжнє печиво, від одного ти вже ситим був, а зараз те, що роблять, ну, геть не смачне. Не забув їй розповісти й про свої улюблені карамельні цукерки, яких вже ніде й не знайдеш, але і смак їхній відтворити ніхто не зміг.

Наступного разу він знову до неї заскочив і сам попросив каву, мов заварна довго робиться, а тут перехилив і ситий, а він на зустріч спішить. Доки наша прибиральниця готувала йому каву й печиво подавала, той встиг їй розповісти про рибалку з «мордою» (перепитала вона у нього, що ж це таке, тоді й він пояснив, що це плетена тканина, у яку риба сама потрапляє).

А після рибалки, почав їй розповідати, як після школи відразу у морфлот пішов і був він аж на двох океанах. Познайомився з чужоземкою, то вони ще довго листувалися, а потім вона написала, що чекати його більше не має сил, тому одружується.

Надя, як дитина, реагувала на всі його розповіді. Тільки про щось серйозне й сумне, Вадим Миколайович розповідав, вона відразу плакати, якщо веселе, то сміялась безупинно. Могли вони так годинами сидіти там, пити несмачну каву і їсти тверде печиво, зовсім не помічаючи того, що відбувається навколо.

Незабаром керівнику надоїло несмачне печиво й приніс торт і ні словом не обмовився про зайву вагу дівчини, лише казав, що їй побільшого куска потрібно з’їсти, а вона й не сперечалась, лише усміхалась.
Незабаром він розповів їй і про те, як дружина від нього пішла до найкращого друга, а потім про те, що у тюрму випадково потрапив, а там йому дівчина писала якась, але так вони з нею і не зустрілися.

Між ними різниця у віці була велика, 20 років, але ніяк Вадим Миколайович не міг розлюбити добру й красиву прибиральницю, та й ми припинили помічати її недоліки, здавалось, його любов і дійсно її красить, або його розповіді про життя та смачний тортик, а не тверде печиво.

Це історія про те, як кава причарувала чоловіка, стала для нього справжнім напоєм любові. Але ж суть не у ній, а у тому, хто поруч, хто може вислухати, почути, розповісти, з ким говорити про відверте хочеться і не соромно, а не з тими красивими й розумними людьми, які тебе ніколи не чують.

Тепер наша Надя чекає дитину, вони часто її співають з керівником теплими вечорами старі пісні та нарешті Вадим Миколайович отримає ще одного уважного слухача.