Акушерка поміняла бірки дітей через дypну cynеречку!

Коли Галина зайшла в кабінет, то стала свідком того, як її колеги бурхливо обговорювали якийсь новий турецький серіал, вона лише хмикнула і промовила: «Ви от у наш пологовий придивіться, то ще кращий серіал!». Ніхто тоді її слів не зрозумів, розмова швидко забулась і згадалась колегам, лише коли минуло багато років.

Коли старша акушерка сильно захворіла, то колеги взяли на себе відповідальність відвідувати її по черзі, приносити ліки та гостинці. І ось одного разу Оля, нагодувавши старшу й помірявши її температуру, збиралась йти додому, але та її зупинила.

– Почекайте, Олю, хочу вам дещо розповісти, – промовила старша Олена.

– Почекаю. У вас щось трапилось?

– Я розумію, що доживаю свої останні дні, а совість мене все ще гризе, тому хотілося б її очистити. Одного разу у пологовому будинку ми святкували ювілей. Це було 20 років тому. Ми тоді всі були добре п’яні та у голову нам прийшло посперечатися з лікарем, чи запам’ятав він новонароджених, де чия. От я принесла їх, зняла бірки, він не згадав. Але проблема була у тому, що і я не могла згадати. Думала, що зранку покинуся з тверезою головою і все пригадаю, але от поки я прокинулась, то їх вже виписали, а вони двоє буди з одного села. Їх переплутали, Олю…. Я тоді хотіла все змінити, але так боялась… І довгі роки я жила з цим і мучила саму себе.

– Ви зараз жартуєте наді мною?

– Ох, як би я хотіла, щоб це був дурний жарт! Ну, от, до чого я це веду…. Я тебе хочу попросити, щоб ти розшукала тих жінок і розповіла їм правду. Мабуть, це вже останнє моє бажання.

Оля не могла повірити, що старша сестра, найкраща акушерка їхнього району, колись допустилась такої помилки.

Галина та Софія росли в одній сім’ї, але ніхто не міг зрозуміти, чому Галина так відрізняється від сестри, та й мами з татом. Абсолютно різні характери, бажання, вподобання, захоплення... У Софії була подруга Аня, вона була однолітком її сестри, з Галею вони навіть в один день народилися.

З роками дружба Софії та Ані міцнішала, вони часто гуляли разом, святкували всі свята, а потім одного дня Аня переїхала жити у Німеччину, у неї не вийшло знайти роботу в рідних краях.

Тоді ще медсестри святкували всі свята разом, і той Новий рік не був винятком. Софія завжди була з тих, хто в компанії вирізнявся голосним сміхом та смішними жартами, тому її всі любили. І тут у сестринську зайшла її подруга Аня.

– Боже, як я рада тебе бачити! Тебе якими вітрами сюди принесло? – радо крикнула Софія.

– Так ось за тобою засумувала, приїхала побачитися! – промовила Аня.

Доки подруги розмовляли, Ольга уважно оглядала їх, а тоді наважилась підійти.

– Ви такі схожі, як сестри! – промовила медсестра.

– Так, з Анною я схожа, а от зі своєю рідню сестрою Галею – зовсім ні!

– Можливо, у мене є відповідь на цю загадку. Мені з тобою, Софія, потрібно серйозно поговорити.

Наступного дня Софія все це знала і намагалась вмістити у своїй голові. Як вийшло так, що довгі роки її мама не здогадувалась, що ростить не рідну доньку? І як так сталось, що доля звела її з рідною сестрою, хоча й були перепони?

– Я подрузі все розповім сьогодні, а от не знаю, чи зможу наважитися розповісти сім’ї та Галі…

– Це вже твоє рішення, я виконала останнє прохання, і тепер тобі вирішувати, що робити з цією правдою…

Я й не знаю, чи потрібно зараз комусь ця правда, вже скільки років минуло…

Дві подруги довго говорили про такий збіг, виявилось, що Аня давно здогадувалась про підміну, але боялась говорити вголос, мов, тільки так це виявиться правдою. А от рідним своїм вони нічого не сказали, вирішили просто частіше один до одного в гості ходити…