Ангеліна попрямувала додому. Натомість Влад стояв, ніби вкопаний, на тому ж місці, де попрощалися. Звістка про повідомлення від його матері дуже ш0кувала

Хлопець закохався в юну вчительку, таке буває частенько в старшокласників. Ангеліна відразу після закінчення університету влаштувалася працювати в школу. На початках вона дуже соромилася, оскільки між старшокласниками та нею різниця у віці шість років. Проте з кожним тижнем викладання дівчина переконувалася, що обрала правильну професію. Готуватися до уроків, до шкільних свят, проводити батьківські збори – усе це їй приносило виключно задоволення.

Ангеліна не могла не помітити закоханий погляд Влада. Хлопець навіть пересів ближче, на другу парту. Складалося враження, що він причарований, погляду від вчительки не відводив, всюди супроводив, уважно стежив, а коли його викликала відповідати, то відразу виступав рум’янець на щічках. Влад був переконаний, що про його кохання ніхто не здогадується, але в нього все на лобі було написано.
Українська мова та література стали для хлопця найулюбленішими предметами, у нього навіть оцінки підвищилися. Найщасливіші дні тижня це ті, коли останніми уроками стояли саме ці предмети. Після останнього дзвоника всі бігли додому, а Влад по маленьку складав усе в рюкзак, чекаючи, поки Ангеліна заповнить журнал. Ось так вони залишалися наодинці в класі.

Хлопець підходив до вчительки із зарання підготовленими питаннями з предмета. Ангеліна охоче все пояснювала, хоча розуміла, яка насправді мета цих запитань. Одного разу вона сказала, якщо Влад підготує презентацію і захист з даного питання, то отримає одинадцять. Після того він не чіплявся більше із запитаннями.

– Ангеліно Вікторівно, дозволите вас провести? Нам усе одно в одну сторону йти.

Вона махнула головою на знак згоди. І з того часу кожної п’ятниці йшли додому разом. Це був незабутній час. Згодом Влад кожного дня чекав на вчительку, аби проводити додому. І день не проходив без залицянь Влада до Ангеліни, то заговорить, зробить комплімент, то посміхнеться, додому проведе. Із сумом переживав вихідні, вони так довго тривали. Ще через якийсь час Влад почав приходити до молодої вчительки додому, запрошувати на прогулянку. Одна з таких зустрічей закінчилася обіймами в під’їзді. Влад був на сьомому небі від щастя, Ангеліна також, не дивлячись, на різницю у віці та її статус вчительки, дівчина закохалася.

Про їхні стосунки вже стало відомо усім навколо. Це було видно неозброєним оком. Батьки почали перешіптуватися між собою.

ratingdatings.ru

Ангеліну викликали до кабінету, в якому директриса літнього віку читала моралі. Дівчина старалася пояснити, що це лише шанобливі стосунки. Проте все марно. Колеги по роботі осудливим поглядом дивилися на Ангеліну, постійно промивали своїми розмовами їй кістки.

Ось і наступила вчителька нарада. Там назвали Ангеліною непрофесійналкою, що зганьбила професію вчителя. І хоча навчальний рік підходив до завершення її заставили написати заяву про звільнення.

Влад забіг до кабінету, очікуючи побачити Ангеліну Вікторівну, а замість неї сиділа вчителька історії, тоді він відразу все зрозумів. Того ж вечора прийшов до Ангеліни, аби підтримати в цей складний момент. Пізно ввечері пара йшла за руку, гуляючи по парку. Мовчання обірвала Ангеліна:

– Владе, нам потрібно серйозно поговорити. Ти маєш розуміти, що потрібно розійтися. У нас геть страх пропав. Я не приховую того, що ми закохані одне в одного, але…

Влад перервав її.

– Сонце, я більше не хочу чути нічого подібного. Навіть не хочу такі дурниці слухати. Ми з тобою разом назавжди. Усе!

Нічого в нас не вийде. Мені сьогодні твоя мама телефонувала. Нам не можна бути разом. Ти ще молодий. Тобі рано. Спочатку навчання, потім армія. Наші шляхи розходяться. Бувай.

Ангеліна розвернулася та пішла додому. Натомість Влад стояв, ніби вкопаний, на тому ж місці, де попрощалися. Звістка про повідомлення від його матері дуже шокувала. Він розмовляв із мамою вдома, але й гадки не мав, що вона буде писати й дзвонити до Ангеліни. Таке враження, ніби Влад ще дитина, що все і завжди вирішують за нього.

– Я все ж з тобою одружусь. Чуєш? – кричав услід Влад дівчині. – Час настане, і ми будемо назавжди разом.

Хлопець не біг слідом за Ангеліною, тому що сльози бігли, як град. Не хотів, аби за цим спостерігала вона. Це було б тим самим доказом, що він ще малий. Влад був у безвиході, сів на лавку і пробув там аж до ночі, не мав ніякого бажання повертатися додому.

Наступного дня хлопець занедужав, можливо, тому що просидів довго в холодному парку або емоції, переживання так вплинули. Його стан погіршився, відвезли в лікарню, де був змушений пролежати майже місяць. Ледь вистачило сил, аби закінчити школу, ще б трохи та завалив вступні екзамени. Ангеліні нічого з цього не було відомо. Вона була зайнята тим, аби забути хлопця.

У лікарні мама зі сльозами на очах ледь випросила у сина обіцянку, що він більше ніколи не зателефонує до молодої вчительки. Так і сталося.

Після двох років навчання в коледжі Влад пішов в армію. Протягом цього часу він приховано цікавився життям Ангеліни. Виявляється, вона працює в міській школі, щодня їздить туди й назад. Також було відомо, що деякий час в неї був прихильник, але ненадовго. Тепер Ангеліна сама. Сама…

За роки в армії Влад змужнів, подорослішав. Роки служби хлопець постійно думав про кохану, згадував приємні моменти та мріяв про те, як настане час, і вони знову будуть разом. Пообіцяв собі, як тільки повернеться, відразу піде до неї. І тоді вже нікуди й ніколи не відпустить свою кохану.

Разом із мріями жив і страх. Влад боявся, що вона вже може буде заміжня. Такого він точно не може допустити, тому вирішив написати лист. Таке враження, ніби між ними не було і року розлуки.

У листі Влад написав, як триває його служба, як хоче повернутися нарешті додому, як кожного вечора перед сном згадує їхні побачення. Він розказав про любов до неї та попросив, аби дочекалася і не виходила ні за кого заміж. У конверт разом із листом поклав ще фото.

Ось так вони почали листуватися. Їхні матері звісно про це довідалися. Влад дав мамі зрозуміти, що його наміри стосовно Ангеліни дуже серйозні. Тому в неї не було варіанту, окрім змиритися.

Випадала рідкісна можливість поговорити з Ангеліною через телефон. Це були дуже щасливі моменти для закоханих. Влад нікому не повідомляв точну дату його приїзду. Хотів зробити усім сюрприз. Дуже переживав та водночас радів майбутній зустрічі із сім’єю, найбільше – з Ангеліною.

Переступив поріг рідної хати, відразу в обійми кинулася мама. Швидко побіг у душ, перекусив, декілька хвилин поговорив із рідними. Подивився на годинник, ще раз поцілував маму та побіг до Ангеліни.

Дівчина чекала на свого коханого кожний день. Сьогоднішній був не виключенням. Тому дзвінок у двері стрепенув її. Біля дверей стояв красивий хлопець. Уже мужній, дорослий, підтягнутий.

Ангеліна майже не змінилася. Така ж сама струнка, красива, з милою посмішкою. Час пішов їй на користь.
Дівчина відразу кинулася в обійми. Влад так довго чекав на цей момент, не міг тягнути. Тихенько на вушко прошепотів:

– Ось і все. Тепер ти моя. Навіки моя. Я ж обіцяв тобі. У парку, не забулася?

Дівчина усміхнулася, на щічках з’явилися ямочки.

– Пам’ятаю. Ніколи про твою обіцянку не забувалася, як і про тебе. Не в моїх силах.

Через місяць відсвяткували весілля. Вчителі з тієї ж самої школи були дуже здивовані та шоковані, як Ангелына вийшла заміж за того ж самого учня. А от тепер це її коханий чоловік, найкращий у світі.

Оцініть статтю
ZigZag
Ангеліна попрямувала додому. Натомість Влад стояв, ніби вкопаний, на тому ж місці, де попрощалися. Звістка про повідомлення від його матері дуже ш0кувала