Aня вiдкрила двері. На порозі стояла Oленa, а на рукаx тримала дитину

Чоловіка Аня втратила рано. Поті заміж не вийшла. Вона піднімала доньку самостійно. Було не легко, але вона намагалась виховати справжню людину.

Дівчинка добре навчалась, після закінчення школи поїхала вступати у навчальний заклад в іншому місті. До мами приїжджала в районний центр на вихідні. Олена мала отримати спеціальність і піти працювати. Одного разу вона не приїхала на вихідні, але мама не стала хвилюватися – на певне до екзаменів готується, подумала Аня.

Але в ранці вона побачила те, що уявити собі не могла у житті.

Аня Відкрила двері. На порозі стояла Олена, а на руках тримала дитину. На здивований погляд матері вона відповіла, що це її син – Макар.

«Вибач, мама я просто не змогла залишити його в пологовому». Це був не сон. І через кілька хвилин нічого не змінилося. Олена ніжно цілувала маленькі пальчики й ніжно дивилась на дитину.

Розмова мала бути довгою.

Виявилося, що як тільки Олена поїхала навчатися в училище, вона познайомилась там з Андрієм. Хлопець зразу здався їй не таким, як усі. Він не був нахабним і хитрим, але очі у нього були такі, що дивилися прямо в душу. Хлопець буз із дитячого будинку, у нього не було рідних.

Прийшло літо, і Олена провела його в село. А коли повернулась в училище восени, то дізналась, Андрій хотів покінчити життя самогубством. І все тому, що подумав, що Олена його не любить. Він же її дуже любив.

З того часу вони не розлучалися. У них почалися справжні дорослі стосунки. Вони не відходили один від одного ні на хвилину. Хотіли одружитися, але потрібно було почекати до повноліття. Але доля вирішила по іншому.

А Олена просто боялась зізнатися у стосунках матері. Сама розуміла, що вік у неї не для сімейного життя. Тому і нічого не розповідала. А життя все розставило по місцях само.

А потім Олена завагітніла. Вони вирішили що одружаться, що хочуть дитину. Рішення сміливе, але щастя було не довгим.  Не задовго до народження дитини Андрій помер. Потім виявилося що у нього був вада серця.

Дитину хотіли записати у дитячий будинок, але Олена вирішила, що буде виховувати його самостійно. Завідувачка пологового відділення, співчувала такій не легкій долі молодої пари, допомогла зробити документи. Ось так Олена залишилась з дитиною на руках на порозі будинку матері. А до кого їй ще йти у такій ситуації?

Вона перейшла на заочне відділення, вийшла на роботу у районному центрі. Кирило росте у люблячій сім’ї. Бабуся і матір обожнюють його. А Олена каже, що він дуже схожий на свого батька, якого хлопчик ніколи не бачив навіть на фото.

А як вважаєте ви, чи варто було зберігати вагітність? Правильно вчинила Аня, що прийняла унука?