«Ану прибeри від мене це!» – сказав мені чоловік у метро. Я відповіла, що то дитина, яка скоро народиться в моєму животі, а не «це», тоді чоловік мене «пocлав»

Незадовго до народження мого сина зі мною сталася неприємна ситуація в метро. Я під час вагітності все частіше переконувалася, що справжніх чоловіків у нас днем з вогнем не відшукаєш, тому намагалася не їздити громадським транспортом, але вранці на таксі нікуди не доберешся, тому доводилося. Та одного ранку я майже переконалася, що справжніх чоловіків більше немає, але потім побачила, що все ж таки є. Але все по черзі.

Мені 25 років, я заміжня і нещодавно народила свого первістка – синочка. Під час вагітності я почала шкодувати, що чоловік продав свою машину, та нам не вистачало грошей, щоб купити квартиру, яку я хотіла, тому це був найкращий вихід.

Я нормально заробляю, мій чоловік також, тому я намагалася не користуватися громадським транспортом. Тим паче після того, як мене там штовхали декілька разів прямо в живіт, і вже на великому терміні вагітності не поступалися місцем.

Незадовго до пологів мені зателефонувала моя лікарка. Вона сказала, що терміново треба здати ще один аналіз, бо щось там начебто було не так. Був час пік, тому я вирішила поїхати на метро. І це була моя помилка.

Коли я зайшла до вагона, там уже не було вільних місць, хоч стояло не так багато людей, і було досить просторо. Та згодом у вагоні не було де яблуку впасти. Неподалік від мене на кріслі «розлігся» такий чималий чоловік середнього віку. Мене «просували» вглиб вагону, і скоро я опинилася прямо перед тим чоловіком. Сталося так, що мій живіт «навис» просто над його носом.

«Ану прибeри від мене це!» – сказав мені чоловік, поглянувши на мій живіт. Я відповіла, що то дитина, яка скоро народиться в моєму животі, а не «це», тоді чоловік мене «пocлав», почав голосно кричати, що якщо мені щось не подобається, я маю їздити на власному автомобілі або таксі. І це враховуючи те, що я йому ні слова після не сказала.

Чоловік продовжував виражатися нецензурно, і тут хтось грубо взяв його за комір. Молодий хлопець просто підняв чоловіка з місця, чемно попросив мене сісти, а його поволік до виходу. І як тільки місце з’явилося у вагоні – перед цими двома люди просто розступалися. На наступній зупинці хлопець виставив нахабу за двері.

Після цього всі почали обурюватися поведінкою чоловіка, який не поступився місцем вагітній. А мене дивувало, що ж всі мовчали, коли він обзивав мене останніми словами?

Хлопець став поруч зі мною, і я йому щиро подякувала. І я досі вдячна, адже з моїм сином усе гаразд. Він народився абсолютно здоровим, і якби не той хлопець, невідомо що ще б зробив нахабний чоловік у метро, а всі б просто мовчали!