Вчора я все не могла заснути. Різні думки лізли до голови, а потім я намагалася все це проаналізувати і обдумати. Як же так в житті взагалі могло статися.
Ввечері, перед тим, до мене зателефонувала дружина мого брата. Ми з нею однолітки. Вона плакала в телефонну трубку і просила якось вплинути на брата. Вона була у відчаї і не знала, що їй робити. З однієї сторони вона дуже любить Івана, а з іншої хоче розлучитися.
Мій брат дизайнер. Він і творить прекрасне і поціновує красу. Саме тому й обрав собі у дружини Оксану. Вона надзвичайно красива від природи та ще й розумна. І покохали вони один одного ще зі школи.
Іван завжди заохочував Оксану в тому, щоб вона виглядала на всі сто. Він і одяг брендовий їй купував, і всі бюті-процедури оплачував. Оксана саме перебувала в декреті із їхньою другою дитиною, то ж на роботу не ходила.
Я й не могла уявити, що любов до краси і ідеалу у мого брата перейде всі межі. Оксана ридала в телефон і сказала, що Іван вимагає її лягти на операційний стіл під ніж. Не подобаються йому її форми. Це ж треба таке.
А нічого, що Оксана народила двох дітей і обох годувала грудьми?! От саме до грудей Іван і причепився. Він вирішив, що у його дружини вони мають бути більшими і ідеальної форми.
Тільки у дружини він запитати забув, яка її думка на цей рахунок. Він їй зателефонував того дня і сказав, щоб одягалася з дітьми. Дітей по дорозі вони завезли до нашої мами на кілька годин. Оксана й гадки не мала куди вони їдуть. А опинилися в клініці естетичної хірургії.
Мені здається, що про такі речі говорять завчасно, а не ставлять перед фактом. Чи не так?
З тієї клініки Оксана вибігла в сльозах. Вона пішки прийшла до них додому і зателефонувала мені. Я не могла цілу ніч заснути. А зранку зателефонувала до брата і запитала:
– Іване, що це ти задумав? Оксана не твоя власність. Ти мав запитати її думку щодо цього.
– Не вмішейся в наше життя. Я хочу, щоб моя дружина була прекрасна, а не така яка зараз є! Тебе взагалі ніхто не питає!
– Ти розумієш, що вона від тебе піде і ти залишишся сам?!
Іван кинув трубку. А мені так шкода Оксани. Я й не знаю, як я маю її підтримати чи допомогти їй.
