Артема нe вpятyвати, його немає сенсу везти у лikapню, cepце нe витpимає!

Почну з того, що з дитинства я мріяла стати лікapем, тому цій справі віддавалась повністю. І я хочу розповісти вам історію, яка недавно зі мною трапилась. Почалось все з того, що я їхала у таксі на роботу, тому що запізнювалась, донька затримала, і мені зателефонувала подруга. Пocкаржилась, що у сина виcoка тeмпеpaтура, а йому лише три, тому вирішила порадитися, як краще далі діяти. Я її швиденько проконсультувала і поклала слухавку, тоді таксист повернувся до мене і вирішив почати розмову.

– То ви лікар значить?

– Так, працюю в обласній, вам теж потрібна моя консультація? – запитала я, посміхнувшись.

– Ой, на щастя, ні, – відповів він і посміхнувся. – Я просто звик більшість лікарів безплатно возити.

– Це якась допомога від держави? – вирішила пожартувати я, тому що його слова теж були схожі на це.

– До такого ще не дійшло, але надіюсь і там скоро таке буде. А лікарів я вирішив безплатно возити після того, як один з вас врятував життя моєму сину після аварії.

– Ви, звісно, молодець, але це наша робота — рятувати життя, і ми за нею й так отримуємо платню, тому ви не повинні лишати себе хліба.

– Звісно, ви правду говорите, але там особлива ситуація була. Ті лікарі зівсюди кричали, що мого Артема не врятують, що його навіть у лікарню немає сенсу везти, а той лікар, єдиний, не став їх слухати, порушив якісь там ваші протоколи, але таки зробив йому операцію і врятував життя, а потім і дружину врятував. На жаль, у сина так і залишився шрам на голові, і все життя він там буде, але ж головне, що живий.

Після цього випадку того лікаря звільнили, навіть, не стали слухати, що він два життя врятував. Зараз він десь працює в іншому місті, й там людей рятує, обіцяв на синове день народження у гості навідатися. Мені шкода, що його доля так склалась, тому я і вирішив хоч якось лікарям дякувати за те, що мій син досі радує мене. От і вирішив не брати грошей з лікарів, це найменше, що можу для вас зробити.

По щоках моїх текли сльози, він не став з мене брати гроші, а я не могла промовити ні слова.

У всіх професіях бувають різні люди, й наша не виключення, тому я рада, що такий сміливець тоді потрапив саме на ту аварію. Впевнена, що багато хто б пожертвував роботою, щоб рятувати хоча б одне життя!