Alena Zaporozhets – Сторінка 22 – ZigZag

Мене з’їдає с0р0м, та мушу сказати правду: я терп1ти не м0жу свого рідного батька

У моєму житті сталося так, що я 3Heнавидів свого власного батька. Просто терпіти не міг його.

Це тут я – н1хт0, а вдома мене усі поважають і слухають

Неодноразово мені доводилося бачити за роботою людей з країн Середньої Азії. Я бачив, як більшість наших

Як мені пощастило на іспиті, або Білет під номером «тринадцять»

На другому курсі університету у нас була дисципліна «Економіка». Ми вивчали її цілий рік. На жаль, я

Світлана вирішила вберегти сім’ю і народити дитину

Зі мною на роботі працювала молода дівчина Світлана. Особисте життя моєї колеги ладналося: у неї був

Навіть якщо ти станеш лuсuм, я буду любити тебе все життя!

Хто з нас не плекає у своїй пам’яті спогади про перше кохання? От і сьогодні, дивлячись на осіннє листя

Максим думав, що він зб0жеволіє. Його батько метався по кімнаті. Нарешті відправили до Аліни подругу, щоб з’ясувала, чому наречена не прuйшла на церемонію.

Максим ріс разом з батьком, Дмитром Петровичем, з дев’яти років. Мати його трагічно загинула.

Донька прийшла до батьківської хати знову. Хоча Володимир Іванович, її тато, шість років тому вurнав Марію з дому

На околиці невеличкого занедбаного села стояла одинока хатка. У ній жив самотній і старенький дідусь Володя.

Я мріяла, що чоловік поведе мене на день народження до ресторану. Нат0мість він подарував лише букет хризантем. Коли ввечері прийшли гості, я теж не 0тримала від Михайла більше ніч0го. А мені здавалося, що він готував сюрприз. Потім чоловік при наших друзях сказав, що буде водити мене скрізь при одній ум0ві. Мене ш0кувала його відповідь.

Зі своїм чоловіком я була зі студентських років. Ми добре проводили час разом. Темпераменти у нас однакові

Після смерт1 чоловіка я пр0дала великий будинок у селі. Натомість придбала невеличку квартиру у місті. Нещодавно моя донька Валя р03лучилася. Вона хотіла переїхати до мого батька, свого дідуся. Та він в1дм0вив їй. Я вирішила дізнатися, чому тато не сх0т1в, щоб онучка жила біля нього. Але не 0ч1кувала почути про таку прuчuну.

Мій чоловік Федір помер п’ять років тому. Я вирішила, що великий будинок у селі для мене одної – це занадто.

Півроку тому я народила дівчинку. Ми порадилися з чоловіком і вирішили, що назвемо її Богданою. Свекрусі та свекру таке ім’я дуже сподобалося. Та коли про це дізналася моя мати, вона вчuнuла справжній сkанд@л і крuч@ла, що я навмuсне роблю так, щоб їй 3ле було.

У мене завжди з мамою були непрості стосунки. Здавалося, що вона недолюблює мене. Нас двоє у сім’ї: я