Світлана вирішила вберегти сім’ю і народити дитину

Зі мною на роботі працювала молода дівчина Світлана. Особисте життя моєї колеги ладналося: у неї був чоловік Антон, власне житло і автомобіль. Дітей, щоправда, не було. «Устигнемо ще» – говорила Світлана.

Світлана часто робила необдумані вчинки. По більшості з них можна було судити про її легковажність. Вона купувала собі дорогі речі, про які вона нібито давно мріяла. На це йшла майже вся її зарплата. А потім сиділа без грошей. Щоб чоловік не дізнався про її чергову слабкість, Світлана нерідко брала у колег гроші у борг.

Одного разу у коридорі нашого офісу почали робити ремонт. Наш керівник запросив для цього бригаду спеціалістів. Серед працівників був молодий чоловік, якого звали Микитою. Він був струнким та вродливим, тож подобався багатьом жінкам з нашого офісу. Цей парубок був скромним та щирим, з ним легко можна було знайти спільну мову. На нього і запала наша Світлана.

Одного дня вона вирішила затриматися на роботі довше. Наші працівники усі розійшлися, залишалися лише ремонтники. У той вечір Світлана наважилася підійти до Микити, щоб попросити грошей у борг. Не знаю, чи справді їй були потрібні кошти, чи вона навмисне вигадала цю причину. Та коли вона поглянула на нього своїми карими очима та посміхнулася, у чоловіка щось у душі перевернулося.

У нього це були останні 400 гривень. Микита думав сьогодні зайти у магазин, щоб купити щось до вечері, бо мати говорила зранку, що продукти у холодильнику закінчуються. Але чоловік, не обдумуючи, віддав ці гроші Світлані. Коли він клав їх у теплі та тендітні руки жінки, його ніби струмом ударило. У той момент між ними спалахнули пристрасні почуття.

Дуже швидко у молодих людей закрутився роман. У Світлани з Антоном вдома час від часу виникали сварки та суперечки. Але вона не збиралася через іншого чоловіка руйнувати свою сім’ю.

– Антон – це моє справжнє кохання, обранець мого життя. А з Микитою ми просто зійшлися організмами. Не більше того. Це тимчасове захоплення! – стверджувала Світлана.

А потім вона попрощалася з Микитою. Тепер Світлана намагалася вберегти свій шлюб: стала ідеальною домогосподаркою, робила усе, щоб чоловік був щасливий поряд. Та Антон був постійно чимось незадоволений. Йому все не подобалося, він дратувався через дрібниці. Тому всі спроби Світлани налагодити стосунки у сім’ї були марними.

Ось тоді вона вирішила народити дитину. Можливо, це зробить її чоловіка не таким байдужим та холодним? Світлана відразу завагітніла від чоловіка. Але і цей крок не вразив Антона. Коли Світлана була на шостому місяці вагітності, чоловік залишив її саму. Вони розлучилися.

Світлана народила чудову дівчинку. Назвала її Валентиною. Мріяла, що Антон приїде на виписку з пологового будинку і забере її з донечкою додому. Та не так сталося, як гадалося. Антон викреслив її та дитину з життя. Чому? Й досі незрозуміло. Можливо, він дізнався про зраду і не міг пробачити? Або просто розлюбив Світлану і не хотів налагоджувати їхні стосунки під час тої кризи?

З пологового будинку її з донечкою забрав… Микита зі своєю мамою. Зустрів, як годиться: з великим букетом квітів та в’язкою рожевих кульок. Через деяких час Світлана і Микита одружилися. Він удочерив дівчинку і виховує її, як справжній батько, з любов’ю.  Зараз вони живуть разом і дуже щасливі.

Життя – штука непередбачувана. І таке буває.