Автор: Ковальчук Тарас
Тридцять років я працювала на швейній фабриці, мріяла, щоб діти жили краще, ніж ми з Тарасом.

У школі мене без кінця відправляли на якісь олімпіади. Одного разу потягнули й на олімпіаду з хімії.

Огромна ведмедиця несамовито застукала у двері хати лісника: старий чоловік обережно відчинив, навіть

— Віро Сергіївно, дозвольте? — на порозі кабінету директора комбінату завмер один із її заступників.
Катерина Василівна, можна? на порозі кабінету директора комбінату завмер один із моїх заступників.

Ганна з Марією Степанівною сиділи на старому деревяному ліжку у кімнаті, де навіть стіни були одягнуті

Ти в мене просто свята, Соломіє. Якби не ти маму б уже давно відправили десь у дешевий пансіонат.

Після трьох років відсутності я повернулась додому й дізналась, що мого батька немає, а у його домі порядкує

В холодному листопаді 1941 року крижаний вітер зривав рештки гілок із голих дерев, свистів у щілинах

ДИВОВИЖНЕ ЖИТТЯ То було за давніх часів, коли на весіллі моєї подруги Євгенії ми святкували два дні поспіль

Знаєш, я, здається, ніколи не ділився цим навіть з найближчими… Двадцять років я шукав зниклих










