Бабуся залишила нам весь свій спадок, і тепер вся родина чоловіка почала на нас справжнє п0лювання!

Баба Ніна була душею компанії, вона завжди посміхалася та зачаровувала всіх своєю харизмою. Мій чоловік, її внук Володимир, дуже любив бабусю, не дивлячись на те, що його мама завжди на неї наговорювала. Баба Ніна постійно нам допомагала, навіть коли народилася наша дочка, а нам не було на що купити їжу, то вона першою зголосилася допомогти. Потім ми стали на ноги, Володя пішов працювати й хотів віддати бабусі всю суму, але вона категорично відмовлялася, натомість жартувала, що їй старій вже гроші не потрібні, а от нам молодим треба допомагати.

На жаль, у віці 80 років баба Ніна померла. Ми поховали її, а на похоронах я згадувала, як вона часто до нас приходила, доглядала мою дочку та називала мене своєю дочкою. Вона чомусь відразу мене полюбила, з першого погляду… Останні два роки ми з нею були наче подругами, я могла довірити їй всі свої таємниці та плани на майбутнє, а вона вчила мене жити та радіти, радила не зациклюватися на негативі, як це робить її дочка, моя свекруха.

Свекруха взагалі протилежність баби Ніни — вона надто серйозна, бачить всюди тільки негатив та власну вигоду, вона ніколи першою не пропонує свою допомогу, а якщо її попросиш про щось, то робить це з таким виглядом, наче їм щось винен весь світ. Я так і не знайшла з нею спільної мови, вона завжди вважала свого сина нездарою, а мене — лінивою та недоглянутою жінкою. Навіть до своєї онучки вона не проявляє належної уваги, ніколи не залишалася з нею наодинці. Ми з чоловіком звикли до такого і вже не беремо до уваги, адже у нас був приклад справжньої материнської любові та людяності — баба Ніна.

Бабуся Ніна була досить заможною жінкою, вона жила у великому домі, колись вела спільний бізнес з чоловіком, а двадцять років тому бізнес продали, а виручені кошти вклали у банк та нерухомість. Моя свекруха, дочка покійної бабусі, завжди чекала, що весь спадок дістанеться їй, але у баби Ніни змінилися плани…

Після похорону ми дізналися, що бабуся все переписала на свого онука — могло чоловіка Володю. Тоді свекруха та двоє її дітей і почали з нами справжню війну! Все почалося з листів із погрозами, нав’язливими дзвінками та ходінням по ворожках. Ця жінка не давала нам спокою ні вдень, ні вночі.

Ми порвали всі зв’язки з родиною чоловіка та вже оформлюємо документи на купівлю власного будинку в іншому місті, бо розуміємо, що ця війна триватиме довго, а нам потрібен тільки спокій.

Чесно, я не розумію свою свекруху, адже баба Ніні давно купила їй чудову квартиру в центрі міста, постійно забезпечувала, та ні дня не пропрацювала на роботі, ні в чому собі ніколи не відмовляла і навіть тепер повністю забезпечена. То чому і звідки в людини стільки зла? Не розумію і не хочу, бо її вже не змінити, а у нас зараз одна мета — вкласти бабусин спадок у прибуткову справу, щоб її ім’я жило вічно, ми зробимо все для цього!