Бабуся замінила мені всю сім’ю після того, як вдочерила!

Я не можу похвалитися веселим та щасливим дитинством, бо у 4 роки залишилась сиротою й опинилась у дитячому будинку. Сказати, що мені там доводилось важко – це нічого не сказати. Але зараз я можу постояти за себе й розумію, яким жорстоким може бути цей світ.

Після дитячого будинку мені видали однокімнатну квартиру у старому домі. Все б нічого, радіти треба, що жити є де, але сусіди у мене затяті алкоголіки, тому життя тут казкою теж не назвеш. Після того, як я тут почала жити, то я працювати пішла на завод. Звичайно, робота нелегка й гроші невеликі, але на речі першої потреби мені завжди вистачало і відкласти щось завжди вдавалось.

Одного разу, при поверненні з роботи додому, я побачила, що двері у мою квартиру відкриті на вулицю, а потім не могла й слова знайти, щоб описати розгардіяш, що там творився. Я відразу кинулась до своїх відкладених грошей і, звичайно, їх там не було.

Викликала поліцію, вони все оформили. Я вирішила, що мені потрібно подихати свіжим повітрям, бо знаходитися у квартирі мені було просто боляче. У парку я присіла на лавку й не зчулась, як почала плакати. Так пройшло хвилин п’ять, а потім я почула старечий голос.

– Доцю, у тебе щось трапилось? — запитала бабуся, що присіла поруч. Доця? Мене так ніхто ще називав, як приємно це було чути! Я уважно подивилась на бабусю, а вона м’яко усміхнулась мені.

Наступні кілька хвилин вона розповідала мені, що сама пережила і як витягувала себе з цих проблем. Через кілька хвилин вона запросила мене на чай, бо на вулиці стояв лютий мороз, я погодилась й ми пішли. Напевно, я б ніколи не погодилась просто так піти до когось, але було щось у цій бабусі тепле та материнське, що за нею хотілось йти.

Після я часто гостювала у бабусі, завжди приносила щось смачне до чаю, а вона годувала мене своїми смачними стравами. Нерідко ми засиджувалися до півночі й бабуся пропонувала мені залишитися у неї, але я не могла, бо не хотіла доставляти її турбот, хоча мені хотілось, бо вперше в житті я відчула людську доброту та ласку.

Схоже, бабуся розгадала й цю моє таємницю та незабаром почала жалітися на високий тиск уночі, тому я все частіше почала у неї залишатися на нічліг, а згодом і зовсім переїхала. Тільки зараз я зрозуміла, яка вона хитрунка.

Декілька днів тому бабуся мені розповіла, що заповіла мені свою квартиру та дарчу, близьких родичів у неї зовсім не було, тому оскаржувати його ніхто не мав.

Я рада, що хоч у 20 років зуміла знайти людину, що показала мені, що таке тепло, ласка та турбота. Дякую тобі, бабусю! Ти зробила мене щасливою!