Батько п0кинув доньку, коли їй було два роки. А згадав про неї аж на стар1сть

Мою дружину звуть Богданою. Вона сир0та. Мама її п0мерла відразу після пологів. А батько п0кинув доньку тому, що боявся відповідальності. Оформила опіку над Богданою її бабуся Ганна. Вона виховувала онучку сама.

Моя дружина і досі дуже вдячна бабусі за всі можливості, які вона їй надала. Богдана навчалася на «відмінно», тому легко вступила до університету на бюджетну форму. Їй ще до нашого весілля вдалося відкрити свій невеличкий салон краси.

Зараз у неї розвинена інфраструктура. Вона лише керує своїми працівниками. У її салоні багато клієнтів, тому є стабільно високий дохід. Богдану всі поважають, лише рідний батько ніколи не цікавився її життям.

У нас чудова сім’я. Ми повністю усім забезпечені. Я теж є власником невеличкої торгівельної фірми. Коли я вперше зустрівся з Богданою, її бабусі вже не було. Але я багато знаю про неї з розповідей дружини.

Я не стомлюся повторювати, що бабуся виховала Богдану справжньою жінкою, вірною дружиною, прекрасною мамою для наших дітей та хорошою господинею. Я теж намагаюся бути для своєї дружини ідеальним чоловіком.

Якось я залишився вдома із сином. Богдані терміново потрібно було поїхати на роботу. Вона тільки пішла, аж у двері хтось постукав, хвилин через десять. Я вирішив, що дружина забула ключі. Але на порозі бачив незнайомого чоловіка похилого віку.

Він нахабно та гоноровито представився батьком моєї Богдани. Без усяких церемоній зайшов, не роззуваючись, до вітальні. Відверто кажучи, він поводив себе зневажливо і дозволяв собі нецензурну лайку. Я навіть хотів його вдарити та стримався. Вирішив зателефонував Богдані та повідомити їй про цей візит.

Коли дружина повернулася, родич почав вимагати, щоб вона йому сплатила аліменти.

– Ти за все життя не згадав про мене ні разу. А тепер прокинувся? Нічого я платити тобі не збираюся! – заявила Богдана.

Її батько почав погрожувати, що звернеться у такому разі до суду. Богдана лише посміялися з нього. Та, не дивлячись на це, він здійснив свою обіцянку.

Коли мою дружину викликали до суду, вона привела з собою свідка – рідного дядька своєї мами. Чоловік підтвердив, що Богдана виховувалася під опікою бабусі, що її рідний батько про неї ні разу не згадав. Суд не задовольнив позов.

Та батько Богдани ніяк не міг заспокоїтися. Він погрожував Богдані, тому їй довелося звернутися до поліції. Старого чоловіка правоохоронці попередили, що відкриють на нього справу за погрози.

Мене історія з батьком Богдани, відверто кажучи, шокувала. А тепер, власне, чому я написав цей допис. Просто хочу сказати читачам: дбайте про своє майбутнє наперед, не забувайте про старість, не залишайте своїх дітей. Діти – це підтримка і опора на старості років. Не робіть поспішних вчинків, щоб потім не бігати просити допомоги у покинутих доньок та синів. Будьте відповідальні по відношенню до дітей і лише тоді сподівайтеся, що вони не залишать вас на старості років.