Ми з мамою кілька днів готувалися до від’їзду тата, прасували йому речі, готували смаколики у дорогу і готувалися до прощання на місяць, бо ще ніколи так на довго не розлучалися. Вранці тато взяв приготовлену валізу, обійняв мене з мамою та відправився на таксі в аеропорт, але вже через пів години він повернувся на тому ж таксі…
Ми з мамою відразу помітили теж саме таксі, яке забирало тата і неабияк здивувалися, коли побачили, що з нього вискочив тато з валізою.
– Не маю часу пояснювати! – пробурмотів він, відкрив валізу, вийняв звідти нашого кота Мурчика і побіг знову до таксі!
Ми й досі не знаємо, як там опинився кіт, але ця історія дуже потішна!
Чи траплялось з вами щось схоже?
