Але серед кухні роздався телефонний дзвінок. Це буда наша донька. «Татусю, мамусю, швидше до мене спустіться!»

Після школи донька мені довго говорила про те, яка вона молодець і скільки всього встигла зробити на групі продовженого дня. Я відразу зрозумів, що все це вона мені розповідає з певною метою і лише чекав, що ж вона буде прохати. «Татусю, я сьогодні така хороша і слухняна! А можна я з Олею покатаюсь на роликах на вулиці? Ми зовсім трішки, я ж все одно все домашнє завдання зробила!». Ох, я знав, що відмовити цим милим маленьким оченяткам і хитрій посмішці буле неможливо, тому наперед програв. Та й у неї найпрекрасніша пора її життя — дитинство — час, щоб радіти та насолоджуватися кожним моментом. Як тут відмовити?

Донька швидко перекусила й побігла кататися з подругою, а ми з дружиною говорили про своє. Так давно у нас не було такої можливості просто гомоніти, що ми й не помітили, як минуло дві години, як донька катається. Але серед кухні роздався телефонний дзвінок. Це буда наша донька. «Татусю, мамусю, швидше до мене спустіться!» Промовила вона й поклала слухавку, ми відразу покинули все й стрімголов побігли на вулицю.

Вже вибігши з під’їзду, ми побачили, що біля доньки та її подруги стоять два дорослі чоловіки. Я відчув, як моя дружина почала труситися зі страху, а я лише намагався опанувати себе, тому що я не хотів з ними говорити, щоб вони не хотіли від дітей, я боявся перейти до бійки відразу.

Коли я підійшов ближче, мої емоції почали різко змінюватися, бо я чув, як нашу Софійку вихваляють ці два чоловіки за її сміливість та доброту, а коли вона нас представила, то вони й нам почали дякувати, що ми виховали таку чесну й добру дівчинку. Ми з коханою просто не знали, як на це все реагувати, адже ми буди переконані, що ці чоловіки покидьки й зараз нас очікують справжні «розборки» ще й з поліцією, але нічого з цього не сталось. Ми просто познайомилися з добрими чоловіками, які не могли припинити хвалити мою доньку і нас за наше прекрасне її виховання.

Згодом, вони нам розповіли, що вони йшли у справах, і в одного з них випав гаманець, де була його зарплата за місяць, а наша донька швидко підібрала його, наздогнала їх і все віддала. Він не змін знайти слів, щоб віддячити тільки їй, тому що дівчинка могла забрати все собі купити багато цукерок та іграшок.

Але насправді вони спочатку не хотіли нас викликати, думали, що дадуть доньці сто гривень, щоб та купила собі цукерок і на тому все, а вона злякалась, бо її батьки сказали нічого від незнайомців не брати й відразу подзвонила нам.

Наступного дня цей чоловік приніс нам великий пакет цукерок і доньці нову ляльку. Я думаю, що вона точно заслужила на таку нагороду, щоб знати, що все добро зроблене нею обов‘язково до неї повернеться і непотрібно його припиняти робити.

У той момент я відчув щиру гордість не тільки за доньку, а й за нас з дружиною. Це був справжній знак того, що ми все робимо правильно.