З чоловіком та сином ми недавно придбали будинок, старий, але комфортний та достатньо великий для нас трьох. Вирішили поки будемо жити у своєму маленькому будинку, на ділянці вирішили будувати будинок, про який завжди мріяли.
Вирішили ми, що будемо на всьому економити, аби лише побудувати бажаний будинок. Своїх грошей ми вкладали дуже багато, а потім і свекри нам допомогли, продали старий будинок бабусі чоловіка й віддали половину грошей нам. За них ми змогли перекрити будинок.
Звичайно, все було не дуже добре, та ми вирішили переїжджати, бо не могли дочекатися. У нас попереду ще було багато робити, тому доводилось продовжувати економити.
Мої батьки також запропонували допомогу, зробили ремонт у кількох кімнатах. Ми з чоловіком не відмовлялися, адже і його батьки нам допомогли.
Загалом, коли вже все було майже готово, почалися розмови, які мені зовсім не подобалися. Батьки почали говорили, що це все вони побудували, без них ми б нічого не зробили й таке інше. Від батьків ми жили недалеко, тому вони часто приходили до нас у гості, а потім почали приводити й незнайомих людей, щоб показати, який дім «вони побудували».
Зараз ремонтні роботи продовжуються, і тепер мої батьки всюди пхають свого носа й говорять, як треба робити, хоча ми хочемо зробити зовсім інакше. Закінчилось все скандалом, що вони так багато для нас зробили, що вони буквально «все» зробили, а ми дрібниці якісь лише робимо.
Ми з чоловіком поставили новий паркан на ключах і тепер ключі нікому не даємо.
Можливо, це й образить моїх батьків, але це почало переходити всі допустимі межі, я не можу так жити далі!
