Батьки не захотіли прийняти мою обраницю до сім’ї. Навіть заб0роняли одружуватися, а коли дізналися про шлюб, то вurнали мене з будинку. Тепер же, після народження онучки, не знають, як почати діалог та помиритися. Вигадали хв0р0бу

Мама з татом завжди хотіли, що б я навчався та працював у столиці. Все моє дитинство вони змушували мене сидіти над книжками та вчити предмети для майбутнього вступу. Тож не дивно, що вони були просто у захваті, коли прийшло повідомлення від столичного університету про те, що мене приймають на навчання безплатно та ще й зі стипендією. Для них це була справжня гордість. В то й же день всі наші знайомі та родичі дізналися цю новину.

Навчання давалося мені доволі легко. Єдине, з чим я не хотів миритися, то це розлука зі своєю дівчиною. Ми почали зустрічатися ще в школі. Вона навчалася у паралельному класі. Тиха, привітна та з неймовірною посмішкою, яка просто не може не закохати в себе. Мої батьки були проти наших стосунків. Адже Анастасія була з мало забезпеченої сім’ї. Батька в неї не було, а мама працювала прибиральницею на місцевій фабриці й частенько могла випити зайвого. Батьки постійно забороняли мені з нею бачитися, натякали, що вона нічого не має за душею та стане як її мама. Для мене такі слова були просто уколом в самісіньке серце. Але хай там як, ми все одно потайки зустрічалися. Інколи я навіть тихесенько ночами виходив з дому, щоб побачитися з нею.

Навчання у столиці додало корективи у наші стосунки. Анастасія нікуди не змогла вступити. Замість того, щоб готуватися до екзаменів, їй потрібно було думати про роботу та чим оплатити комунальні рахунки, адже її мама все більше зникала у п’яних загулах. Я намагався кожного тижня приїжджати та бачитися з нею, віддавав їй частину заробітку та своєї стипендії потайки від батьків. Щодня ми листувалися телефоном. Одного дня перед моїм екзаменом вона мені зателефонувала та плачучи у слухавку розповіла, що тепер залишилася зовсім сама. Її мама поверталася з роботи в нетверезому стані та впала. На вулиці було майже десять градусів морозу. Ніхто з перехожих не допоміг їй, й вона замерзла. В то й же момент я поїхав до неї. Екзамен мене більше не турбував.

Коли батьки побачили мене у місті разом з Анастасією, то мама влаштувала скандал просто на вулиці. Вона почала ображати її та лаяти такими словами, яких я ніколи від неї не чув. Як результат, ми з нею сильно посварилися, й вона поставила ультиматум: або батьки, або Анастасія. Я обрав кохання. Після п0ховання ми разом зібрали речі та переїхали у мою кімнату в гуртожитку. Екзамен я здав пізніше. Все почалось налагоджуватися, окрім стосунків з батьками. Вони навіть не хотіли брати слухавки. Новини про них я дізнавався від двоюрідного брата. Як виявилося потім, вони про мене також питали у нього.

На весілля батьки не приїхали. Навіть не привітали. Я бачив, що це навіть більше турбує Анастасію, ніж мене. Вона не хотіла ставати між мною та батьками. Згодом вона завагітніла та народила донечку. В той момент я вже закінчив навчання, й ми винаймали квартиру. Я працював за спеціальністю, а Анастасія приймала клієнтів на манікюр. Загалом всього вистачало.

Нашу сімейну ідилію порушив телефонний дзвінок від двоюрідного брата. Він повідомив, що захворіла моя мама. Я ще з вечора зателефонував на роботу й відпросився. Ми разом з Анастасією та донечкою поїхали до мене додому, навіть не знаючи, як нас зустрінуть. Батько привітно, але все ж таки стримано привітався з нами ще на вулиці. Я очікував побачити хвору маму з ліками біля ліжка. А виявилося, що вони все вигадали й не очікували такого швидкого приїзду. Батьки не знали, як почати знову спілкуватися. В той день ми взаємно перепросили один в одного. Анастасія допомагала мамі на кухні й отримала від неї першу похвалу, а батько не відпускав з рук онучки. Пізніше він зізнався мені, що вони з мамою помилялися в Анастасії.