Батьки розлучилися та почали влаштовувати своє життя, а мене виставили за двері. У свої 15 років я стала сама заробляти на хліб

Мама з татом одружилися, коли їм було 18 років, причиною весілля стала я — мама рано завагітніла. Ми жили непогано, навіть здавалося, що батьки кохають один одного, вони постійно були разом, іноді сварилися, але завжди мирилися, як і всі інші сім’ї. До для мого день народження, на 15-річчя, вони готували для мене сюрприз, про який я мала дізнатися наступного дня, але щось пішло не так, і моє життя кардинально змінилося…

До того дня я думала, що тато і мама люблять мене, я є їхнім ще одним сенсом життя, проте все було інакше. Так, за день до мого дня народження тато не витримав і під час чергової сварки зізнався мамі, що має коханку, він таємно зустрічається з нею вже рік! Мама була шокована від такої новини, як вона мені потім зізналася, в той момент її наче зрадив весь світ.

Тато після цього пішов збирати речі, не сказавши навіть слова, адже перед тим звинуватив маму у тому, що він їй зрадив, він сказав:

“Ти так змінилася! Не треба було пиляти мене щодня за будь-якої дрібниці, краще б за собою доглядала! Я не твоя власність, щоб розпоряджатися моїм життям так, як тобі заманеться!”.
Увечері тато пішов до коханки, а мама всю ніч проплакала, я намагалася її втішити, але вона тільки злилася від цього. На ранок замість привітання я почула від мами такі слова:

“Вибач, але святкування твого дня народження скасовується. У мене немає ні сил, ні бажання на веселощі, дай мені спокій хоч на тиждень, щоб я прийшла до себе”.

Я, звичайно, засмутилася, але не була егоїсткою, щоб злитися на маму, вона ж не винна, що тато виявився зрадником і не подумав про сім’ю, а тільки про свої бажання.
Тоді я вирішила, що проведу день зі своїми подругами, в школі були літні канікули, тому ми могли робити все, що заманеться. Я розповіла друзям про горе в моїй родині, вони мене підтримали й запропонували веселитися, але перед тим піти в магазин і купити алкоголь, щоб святкування пройшло вдало, це був їхній подарунок мені.

Ми з дівчатами набрали чимало їжі та пива, після чого пішли до закинутого заводу у нашому місті, де і провели час до самого вечора.
Додому я ледь дійшла, навіть забула, що батьки посварилися, була така весела, бо думала, що вдало відсвяткувала.

Двері мені відкрила мама із заплаканими очима, я побачила на її обличчі злість та горе, вона сказала:
“Як ти смієш повертатися додому в такому стані, та ще й тоді, коли твій батько нас покинув? Ти подумала про мене, що я тут весь день плачу, місця собі не знаходжу! Замість того, щоб підтримати, ти просто руйнуєш нервову систему! А знаєш, ти така сама, як твій батько… Збирай речі і йди жити до нього!”.

Я намагалася зі сльозами на очах заспокоїти маму, донести, що я не така, але їй було байдуже.
Наступного ранку мої речі вже стояли біля дверей, і мама навіть не вийшла з кімнати попрощатися зі мною. Вже через дві години я сиділа кухні у тата, його нова пасія дивилася на мене криво і всім своїм виглядом показувала, що в її домі я небажана гостя. Тато доніс до мене, що краще мені піти, і я ображена на весь світ пішла геть.

Я сіла на автобус і поїхала в зовсім чуже місто, де на кошти, що у мене були, зняла кімнату в гуртожитку і влаштувалася на роботу — касиром в супермаркет, де сказала, що студентка. Про школу довелося забути, батьки через тиждень згадали про мене і почали телефонувати, шукати мене, але я не хотіла їх бачити.

Так пройшло вже три роки з того часу, і я зустріла хлопця, з яким у нас тепер серйозні відносини, він постійно мене вмовляв, щоб я помирилася з батьками, і одного дня я не витримала та поїхала разом з ним до мами.

Мама зі сльозами на очах прийняла мене та ще довго просила вибачення, а я вже давно пробачила їй та татові. Вона розказала, що тато хотів повернутися до неї, але вона не змогла прийняти його назад, тепер вони рідко спілкуються.

Зараз мені 22 роки, а мамі 40, ми щодня спілкуємося, у мене народилася донька, і я пообіцяла собі, що ніколи не вчиню з нею так, як мама колись вчинила зі мною.