Бажання, загадане Снігуроньці, здійснилося! Михайлик майже щодня перед Новим роком дивився на світлину і просив Снігуроньку, щоб його тато прийшов. У мене сль0зи бриніли на очах – скільки хлопчику років, а вже і сир0тою устиг побувати, і прий0мним сином

Мій синочок Михайлик завжди загадує бажання Снігуроньці. Не Діду Морозу, а саме його чарівній онучці. У нас навіть є світлина з зображенням загадкової зимової дівчини.

Одного разу Михайлик звернувся до Снігуроньки з дуже дивним бажанням: «Хочу побачити на Новий рік свого татуся!». У мене аж сльози тоді на очі навернулися.

Бажання це було, звичайно, особливе, бо до Нового року залишалося всього три дні!

Михась весь  вечір дивився на світлину і розмовляв зі Снігуронькою. Я сказала, що його мрія обов’язково здійсниться. Він, нарешті, вимкнув нічник та ліг спати.

Звичайно, дива 6 років тому не сталося. Але з тих пір Михайлик просив Снігуроньку  тільки про одне – він мріяв зустрітися з татусем…

– Я ж все правильно роблю! Чому Снігуронька не здійснює моє бажання?

– Рідний мій, а ти не забув вказати, на який саме Новий рік приїде твій тато? – намагалася заспокоїти його я…

… А початок цієї історії був таким… Ми з подругою навчалися на факультеті журналістики. З нею дуже дружили, усі таємниці довіряли одна одній. Вона була для мене як сестра! Ми ж разом виросли у дитячому будинку. Інакше не могло бути!

А потім Надійка поїхала на заробітки до Італії. У неї був контракт на 2 роки. Повернулася вона вагітною, але без чоловіка. Так на світ з’явився Михайлик.

Я постійно допомагала Надії тому, що у неї не було інших родичів.  Жили ми з подругою разом, і вона, і я з любов’ю піклувалися про Михайлика. Я ще заздрила її материнському щастю. На жаль, тривало воно недовго.

Одного разу Надія тяжко захворіла. З недугом вона затягла, не послухала мене, звернулася до лікарів пізно. У неї діагностували запалення легенів. За тиждень вона згоріла та померла.

Михайлика мали оформити до дитячого будинку. Це був тяжкий період мого життя! Я розривалася між гіркотою втрати своєї найкращої подруги, депресією та усиновленням хлопчика, який залишився після Надійки. Він же був для мене наче рідний син.

Документи я зібрала та всиновила Михайлика. Тепер він зі мною. Він знає, як виглядає його рідна мама. Саме вона зображена на тій світлині. На ній Надійка одягнута у костюм Снігуроньки. Довга чорна коса, сніжно-біле вбрання, наче наречена, якою вона так і не встигла побувати!

Моєму прийомному сину вже 12 років. Він дуже розумний та допитливий хлопчина. Навчається на відмінно, займається гімнастикою та двічі на тиждень відвідує басейн. А ще у нього є дар до малювання, як у його мами. Він дуже артистичний, як і вона. Недарма ж вона була Снігуронькою на Новому році у нашому університеті.

Цього року у Михайлика була новорічна вечірка з друзями у школі. Він у мене такий уже дорослий!

Повернуся додому… А я не сама. Приїхав з Італії  рідний батько Михасика. Він взагалі не знав про існування свого сина. Надійка тоді не зізналася йому, що вагітна. І лише через декілька років після її смерті я змогла його нарешті розшукати.

Він хотів усиновити Михайлика, але зрозумів, що йому добре зі мною. Син дивився на батька, а на його очах виступили сльози. Чи то від радості, чи від образи, що скільки часу він не бачив батька.

Та Михайлик – серйозний хлопчик. Він швидко оволодів своїми емоціями. Підійшов до батька і обійняв його. Іноземний татусь плакав навзрид.

Виявилося, що Антоніо непогано знає мову. Тому мені вдалося поспілкуватися з чоловіком. Його дружина померла декілька років тому. Він залишився сам і виховує дев’ятирічну донечку.

Нам з Михайликом запропонував поїхати на Різдвяні свята до нього на Батьківщину. Ми з радістю погодилася. Михасик хоче познайомитися з сестричкою!

Мрія сина нарешті здійснилася! Снігуронька здійснила його бажання! І саме під Новий рік приїхав його тато! Як тут не вірити у казкові дива?!

А я теж зізнаюся, що загадала бажання минулого року. Я просила, щоб у мене була повноцінна сім’я. Я ж всі роки присвятила Михайлику, щоб йому добре було. Чоловіка у мене не було. Антоніо теж був без дружини і, здається, що я йому сподобалась. Можливо, у нас у майбутньому складеться чудова сім’я?!

А цього вечора ми зворушливо ділилися спогадами про Надійку, переглядаючи її фотографії. А світлину, де вона у вбранні Снігуроньки, ми поставили на видне місце. Вона, без сумніву, наш янгол-охоронець!