Bcuнoвлена донька добре віддячила своєму татові!

Багато років поспіль Петро витрачав на те, щоб ця дівчинка нарешті стала його донькою. Здавалось, що вже він би мав втратити свою надію, але спроб досягти свого він таки не полишав.

Маленька Зіна потрапила у дитячий будинок у трирічному віці й мусила там провести ще чотири роки свого життя, доки майбутній батько намагався отримати право на неї.

А головна проблема таких довгих страждань та поневірянь Петра була у тому, що мама Зіни написала від неї відмову при умові, що дівчинка потрапить у закордонну сім’ю. Коли за чотири роки цього зробити не вдалось, вони здалися і таки дівчинка потрапила до рук люблячого тата.

Наступні 20 років Петро та Зіна жили щасливим життям, а потім до їхнього будинку прийшло горе. Петрові повідомили, що у нього важка хвороба нирок, і йому потрібна операція. Підготовка до неї була довгою та нестерпною, особливо для доньки, яка таємно від батька здавала всі аналізи й намагалась вияснити, чи підійде вона, як донор. Коли лікарі дали добро вона таємно стала донором його операції.

Юна Зіна навіть не піддавала роздумам, чи дійсно вона може та хоче піти на такий крок, тому що заради свого тата вона була готова на багато. Дівчинка пояснювала це все тим, що жодними такими кроками не зможе все одно показати своєї вдячності цій людині за те, що він її встановив та виховав. Петро робив для дівчинки дуже багато з самого дитинства і це найменше, що вона могла б для нього зробити.

Лише після операції дівчина наважилась зізнатися татові, що вона була донором. Від щастя він не міг стримати сліз.

Не знаю, чи кожна б рідна донька чи син наважилися б на такий крок заради свого рідного!