На обід мені запропонували залишки чаю зі шматком хліба! Ось так я повернувся до дядькового дому

Новина про вступ доньки до столичного університету швидко розлетілась між родичами, тому я зовсім не здивувався, коли мені зателефонував дядько й запропонував навідатися до них у гості, якщо проїжджатимемо десь повз.

Тоді донька дуже хотіла, щоб я потрапив до неї на посвяту, і я вирішив, що можу «вбити двох зайців», відвідати дядька та подивитися на посвяту доньки.

З пустими руками у гості я ніколи не їздив, зібрав велику сумку домашніх закруток, наших місцевих смаколиків, дружина навіть курку запекла, щоб я з собою взяв для них. Загалом, їхав я з великим вантажем подарунків для родичів.

На вокзалі мене ніхто не зустрів, але мене це не засмутило. Дорогу до дядька я знав, тому відправився туди. Незабаром я вже був у них на порозі, вони швиденько пригостили мене чаєм. Я чекав чогось більшого, бо був голодним з далекої дороги, але вирішив нічого не говорити, я ж таки гість. Все-таки я приїхав досить пізнього вечора, і вони могли вже все поїсти, голодні після роботи.

Після цього ми ще годинку погомоніли, а тоді я відправився спати.

Прокинувся я рано, оскільки мав йти до доньки на посвяту. На столі мене знову чекав чай, але тепер зі шматком хліба, до якого вони навіть не запропонували якусь намазку. Я злякався, що, можливо, у них зараз фінансові труднощі, і ми могли б перекусити тим, що привіз я. Вони здивувалися і відповіли, що завжди так снідають. Я не мав часу це обговорювати, оскільки вже поспішав до доньки в університет.

По дорозі купив собі булочку й перекусив, тому що відчував себе голодним, як вовк.

Посвята доньки мені дуже сподобалась, і вона залишилась задоволеною, а це головне.

Після донька пішла святкувати, а я повернувся до дядькового дому. На обід мені запропонували залишки чаю зі шматком хліба! Цього разу я був просто наскільки вражений, що відмовився, сказав, що потрібно збиратися на поїзд додому.

Насправді я планував ще кілька днів побути у них, щоб підтримати доньку, але після таких «гостин» я зрозумів, що мені тут не раді. Швидко зібрав речі й відправився додому.

І навіщо ж тоді у гості кликали, якщо мені вирішили таку «гостину» влаштувати?