ЖИТТЯ

«Не треба тобі матір, сkотина! Аби лиш чоловік був! Покинула мене! А на кого?» – кричала мені мати вслід, а я продовжувала збирати речі для переїзду

Скільки я себе пам’ятаю, то моя мама завжди була не здатною самостійно жити. Ну, вона ходила на роботу, заробляла гроші, мала свою сім’ю (мене й тата), але чомусь не була здатна прийняти рішення самостійно, та й по дому вона нічого не вміла робити. Тому і з ранніх літ тато навчав мене готувати їсти й дотримуватися чистоти у домі, доки мама десь пропадала у своїх біологічних лабораторіях.

Я виросла повною протилежністю мами, тому що могла забезпечити самостійне життя, мала свою думку, мала силу волі й була незалежною від інших. Коли виросла, то зустріла хорошого чоловіка, з яким ми вирішили жити разом, й тут почалися мамині істерики на весь багатоквартирний будинок. А коли я виходила з під’їзду, то сусіди дивилися у вікна, що ж то таке страшне відбувається.

«Не треба тобі матір, сkотина! Аби лиш чоловік був! Покинула мене! А на кого?» – кричала мені мати вслід, а я продовжувала збирати речі для переїзду.

Реклама
7sisters.ru

Згодом мама сказала, що погарячкувала й попросила мене повернутися, але я їй пояснила, що починаю жити власним життям. Тоді й почалися її щоденні дзвінки зі скаргами на тяжкість життя, а згодом я мусила покидати всі свої справи, щоб бігти «рятувати» маму, бо вона знову забула свій гаманець вдома, а сама стоїть на касі з горою продуктів, бо забула вимкнути чайника, а сама вже на іншому кінці міста, й десятки інших схожих «проблем».

Мого чоловіка це відверто дратує, адже, коли ми домовилися провести якийсь день разом, то все перериває дзвінок моєї мами, і я знову вимушена бігти до неї, щоб няньчити. Дійшло до такого, що чоловік почав влаштовувати мені бойкоти після таких рятувальних місій.

Ситуація значно погіршилась, коли мій тато вийшов на пенсію і від появи безлічі вільного часу почав спілкуватися з сусідами, що любили чарку пригубити, а він з ними почав. Мамі скаже, що йде ремонтувати машину, а сам до них швиденько й повертається ввечері вже п’яним. Для неї це стало великим ударом, адже раніше батько пив лише на свято й то не завжди, а тут таке…

Власне, одного разу я не втерпіла й після чергового маминого плаксивого дзвінка приїхала серйозно поговорити з батьком. Приїхавши додому, я побачила п’яного батька, але він був веселим й балакучим, що мені навіть припало до душі, адже, зазвичай, тато серйозний та скромний. Я все ж вирішила не демонструвати свого замилування відвертістю батька й провела з ним виховну бесіду про те, щоб він «пригублював» якомога рідше.

Мама розчаровано на мене дивилась й казала, що це не дасть жодного результату. Мабуть, вона очікувала, що я батьку влаштую такий скандал, щоб всі сусіди запам’ятали, а тут я його обіймала й говорила про те, що ми знайдемо для нього краще заняття, ніж випивка.

Батько дотримався моїх порад лише кілька днів, а потім знову пішов до «друзів», тому мамині дзвінки стали нав’язливішими й з вимогою негайно приїхати додому, але я більше не можу бігти до них за кожним викликом, бо у мене є своє життя. Я готова і рада їм допомогти, але ж мама поводиться, як дитина, хіба не прийшов час подорослішати?

Я вирішила, що маю припинити ці постійні «рятувальні місії мами», але не знаю, як її правильно про це повідомити. Я відчуваю, що мій чоловік почав віддалятися від мене і я не хочу його втрачати через примхи моєї мами, але як же навчити її розв’язувати проблеми у такому дорослому віці?

Реклама

Також цiкаво:

Close