Biдмовили родичам жити в себе в Одесі кілька тижнів влітку і побачили, які вони насправді!

Багато хто думає, що жити біля моря – одна насолода, і для когось це дійсно так, проте ті, хто мають велику родину по всій Україні, яка рветься пожити у вас влітку, знають, що це — справжнє neкло.

Особливо, це торкнулось однієї сім’ї, тому що у них є дві вільні кімнати, які вони не рідко здають в оренду відпочивальникам, щоб заробити. Частіше всього інші родичі не розуміють, що вони на цьому хочуть заробляти гроші, особливо це важко усвідомити родичам, коли вони звикли до безплатного відпочинку за кілька років.

Олег, голова родини Кузьміних, довгий час мріяв переїхати до моря, тому вони з дружиною відкладали гроші протягом довгих років, а потім таки здійснили мрію. І на цьому не стали зупинятися, Оля побачила, як заробляють її сусідки на туристах, і після наради з чоловіком та сином, вони вирішили добудувати ще кілька кімнат, щоб заробляти додаткові кошти. А коли вже все було готове, тоді й про їхню сім’ю вирішила згадати вся родина.

– Олег, привіт, брат, як у вас там погода? Ми от з дружиною подумали й вирішили сина на море звозити. Можна у тебе буде на тиждень залишитися? – запитав троюрідний брат Іван. Дуже тоді хотілось Олегу відповісти так, як і брат йому, коли той просив у нього позичити грошей на бізнес. Попри це він таки приязно відповів, що зустріне їх.

– Олеже, привіт, ми тут з Оленкою порадилися і вирішили, що їй з подругою потрібно на море розвіятися, а то у них такі екзамени важкі були. Ти ж приймеш їх на тиждень? Вони молоді, гулятимуть собі. Може й закохатися встигнуть! – тараторила рідна сестра дружини.

І це ж не раз на рік, а постійно. Телефонують, просять. І головне, хто перший подзвонить й попроситься, той і молодець, а ті, що пізно дзвонили, то вже знають, що наступного року місце займатимуть раніше. Численна родина починала приїжджати ще з середини березня, тільки тепліло, і до середини жовтня.

Згодом Олег та Оля зрозуміли, що так нічого не зароблять і вирішили ще один бізнес відкрити – маленький магазинчик товарів для дому та саду. А Оля вирішила зайнятися городництвом, насадила кущів з ягодами та фруктами й збиралась їх продавати на базарі, але ж і з цим все йшло коту під хвіст через ту саму родинну. Якщо діти приїздять, то все там бігають, або й ламають, та й з усвідомленою молоддю не так легко. Та сама донька рідної сестри Олі та її подруга привели кавалерів. Господарі дозволили їм посидіти до вечора й випровадили, а вони вночі вирішили до дівчат залізти через паркан і зламали половину насадженого.

– Ну, Олю, чого ти скаржишся? Сама ж знаєш, які зараз молоді неслухняні! Ти не бійся трохи їх на місце поставити, я ж не можу покинути роботу і їхати до вас, щоб контролювати, що вони там роблять!

Здавалось, що родичі у цієї родини просто нескінченні. За 10 років життя Кузьміних в Одесі вони вже неодноразово зустрічали чиїхось дітей, а потім їхніх дітей. Навіть тричі приїздили троюрідні тітка та дядько з Харкова, які всім були незадоволені, тому що чомусь були переконані, що родичі їх обслуговуватимуть, а натомість їм лише показали кімнату і коридор з маленькою кухнею, де вони можуть готувати їсти.

Минулого року Олег плюнув на всі родинні зв’язки й повідомив своїй дружині: «Наш бізнес майже повністю пропав через ситуацію у країні, тому тепер нікого, окрім батьків, безплатно не приймемо. Хочуть відпочивати – нехай платять! Годі!»

Першим у березні зателефонував троюрідний брат Олега.

– Привіт, брат, ми тут з дружиною подумали, що ти нам дві кімнати на перші два тижні у липні залиши. Ми ще з собою друзів візьмемо. А ще давно хотів тобі сказати, що тобі б у тій кімнаті з видом на садок потрібно ремонт зробити, а то там якось сумно жити навіть!

– Привіт, Іване! Ти пробач, але ми більше альтруїзмом не займаємось. У мене бізнес під три чорти пішов, то мусимо якось виживати. Якщо все одно хочеш у нас відпочивати, то я тобі скажу, скільки потрібно заплатити, а якщо платити не хочете, то я знайду на той час туристів.

– Оце так-так, Олег, — почав Іван, – От і вилізла твоя бридка жадібна натура назовні! А ти хоч подумав про рідних? Ми вже з дружиною відпустку на липень взяли, і що нам тепер робити? Якщо вже на те пішло, то можна й без ремонту.

– Все одно прийдеться платити, хоч і зі знижкою.

– Ех, ні, тоді! І ти ще думаєш, що до вас туристи приїжджатимуть? Наївний! Ось подзвониш ти мені ще щось попросиш!

Наступною була розмова з рідною сестрою Олі, яка хотіла на відпочинок відправити доньку з зятем та її подругу з нареченим і тільки отримала відмову, то розмова пішла у геть неприємний бік.

– Та що ти таке говориш? Ти хоч сам себе чув? Яка оренда? Дітям відпочинок потрібен, а ти зі своєю орендою, та ще й так дорого! І це знижка?! Та ти з нас удвічі дорожче дереш! Даю гарантію, що могла б дешевше знайти, але ж ми родичі, не перший рік товаришуємо, а тут таке!

Не минуло й години, як Олі почала дзвонити її мама і зі сльозами просити, щоб онуку з нареченим та їхніми друзями таки прийняли у гості. Вони ж їй там наговорили поганого про те, що тепер будуть бабусю ігнорувати, якщо тітка їх не прийме. Маніпулятори! Все-таки знайшли їм одну вільну кімнату на серпень на тиждень. Вони хоч і були ображені, що другої кімнати, для друзів, не знайшлось, але відпочивати все одно приїхали.

Наступні два місяці не менш складні, бо пройшли теж за розмовами з родичами. Одні розуміли, інші погоджувалися заплатити, а треті тільки могли звинувачувати Олега у тому, що він зовсім знахабнів і скоро почне тими грошима давитися.

Всі родичі обговорювали маленьку сім’ю, і кожен поспішав сказати, які ж вони егоїстичні та скнари, хоча не один раз кожен з них жив безплатно. Лише одиниці намагалися їх виправдати й говорили, що це все не просто так, але їх ніхто слухати не хотів, чому це вони не підтримують думку більшості?

– Ну годі вам, самі ж відпочивали у них безплатно, а тепер егоїстом кличете! Хіба чоловік винний, що бізнес його прогорів? А дружину з сином потрібно утримувати, от і вирішив заробляти на оренді, та й все одно вам знижку пропонує! – говорили одиниці у великій родині.

– І ти повірив, що вони добрі? Та я тебе прошу? Вони удавали лише з себе таких! Он майже всі їм подарунки привозили, й вони їх приймали, не казали, що не потрібно! Чи як пригощали їх шашликами? То теж ніколи не відмовлялися!

– Ну годі вам, що ви як собаки на Олега з Олею накинулися! Вони вас усіх 10 років безплатно приймали, а тепер їм потрібна фінансова допомога, то ви всі від них стали носами вертіти! – говорила тітка Орися, яка завжди приїжджала до них на море з песиком на кілька днів, бо він був хворий, і йому було потрібне морське повітря. Минулого року його не стало, тому й бабуся навіть не стала телефонувати Олегові. Він сам їй подзвонив і запросив на кілька днів приїхати, а тоді вони з дружиною подарували тітці маленьке цуценя. Тоді ще навіть не підозрювали, як вона місяць тому за них захищалася! Їм було лише шкода самотню й добру жінку.

Звісно, молодій сім’ї було неприємно, що родичі про них так говорили після скількох років їхньої доброти, але вони з цим змирилися, зате кожен показав своє справжнє обличчя. З такими родичами й ворогів не побажаєш.

https://pastenow.ru/3ba8810713b75a78d743528e273c00e0

https://text.ru/antiplagiat/611be78e532d7

https://zen.yandex.ru/media/tetoknet/vpervye-za-10-let-otkazali-pojit-rodstvennikam-v-anape-i-srazu-uvideli-kakaia-na-samom-dele-eto-rodnia-60f55131cf9db26ddaa57ca7