На кілька поверхів нижче живе однокласник мого сина, і він частенько до нас у гості приходить. Для цього у нього завжди знайдеться причина, то він домашнє не записав, то ключі батьки не залишили (на поверх вище живе його дядько), то йому потрібно з сином поговорити, то просто щось запитати. Загалом, хлопчик він дуже хитрий, але й веселий. Всі ці його візити були досить пізніми, після 8 години вечора, але мене це не дуже засмучувало чи дратувало, бо ми й самі у такий час ще не спимо. І ніби й все добре, але ось його мама також до нас у гості прийшла, щоб поговорити.
Це було пізнього вечора. Чоловік уже пішов у душ, а син саме додивлявся якусь вечірню передачу перед сном, тому дзвінок у двері мене якось неприємно вразив з самого початку. Мало того, що це досить пізно, та й до того ж мене ніхто не попередив. Подивилася у вічко, там стоїть мама цього хлопчака. Тоді у мене була друга хвиля роздратування, адже вона точно має мій номер і могла б просто зателефонувати.
Але двері я відкрила й привіталась, бо раптом щось серйозне сталося. Вона без жодного привітання влітає у квартиру й кричить: «Іди сюди, гаденя мале!». У той момент вже й чоловік з душу вийшов і ми просто двоє остовпіли, навіть син вражено почав дивитися на злу тітку.
Вона почала розповідати, кричачи, що мій син напоумив її сина написати щось на стінах у під’їзді, бо зловили їх вдвох. Я розумію, що це неприємно для будь-якої мами, але ж невже не можна почекати до ранку, щоб це все розповісти, тим паче якщо ти думаєш, що це провина мого сина.
Я не витримала цього й різко у неї запитала: «Скільки років твоєму синові?»
– Десять.
– Так і моєму десять, то як ти думаєш мій син міг змусити твого щось зробити? Як це все відбувалося, він брав його руку і писав нею, чи можливо тримав його у заручниках, поки сам все робив, чи як ти собі це уявляєш?
– Ох, то ти хочеш зараз все на мою дитину скинути? Нічого у тебе не вийде, я говорила зі своїми знайомими, й вони все про тебе й твою дитину розповіли. Кілька місяців тому твій «любий син» попісяв за гаражами, а тиждень тому штовхався з Марійчиним Петром, а він на кілька місяців за нього молодший!
На цьому моменті я вже зрозуміла, що сенсу з нею говорити не має, лише промовила: «Завтра мій і твій син разом відмиють надписи у під’їзді, це все, що ти хотіла?»
Вона ще щось говорила, але мій чоловік вже закривав за нею двері. Ми провели з сином виховну бесіду й наступного дня вони помили під’їзд, пороте тепер між собою не дружать, та і її син припинив до нас ходити.
Кілька днів тому знову стук у двері пізнього вечора й син на всю квартиру кричить: «Мамо, не відкривай, це знову та божевільна!», але на порозі стояв наш сусід зверху.
