Бойова мама захистила дитину й розібралася з нахабним лікарем

Одного вечора донька раптово почала плакати через різкий біль в області живота. Я злякалася, побачивши її. Адже донька була бліда, ніби знята з хреста. З кожною секундою ставало все гірше. Тому я прийняла рішення: негайно викликати швидку допомогу.

Її відвезли в лікарню, я поїхала з нею. Там нас зустріли дві медсестри. Донька вже геть зблідла, біль не вгамовувався, а все ще більше наростав. А ті дві панянки сидять собі за столом, як ні в чому не бувало, їдять тортик та попивають чай. Коли побачили нас, передивились між собою, «дуже раді» були нас бачити, скривилися, зіпсували їм вечір.

І тут одна підіймається та каже, щоб вийшли з приймальної в коридор та зачекали стільки, скільки буде потрібно.

Спочатку я постаралася спокійно дати зрозуміти, що доньці дуже погано, і її стан значно погіршується з кожною хвилиною. Вона вже ледь стояла на ногах, навіть, губи почали синіти. Інша жінка повернулася до мене своїм незадоволеним обличчям та промовила різко, щоб донька проходила та роздягалася, а я вийшла в коридор.

Я стримувала емоції, як могла, аби не починати конфлікт та скандал. Просто ввічливо подякувала та вийшла за двері. Виправдала їх у своїх очах, ніби у них був важкий день, тому так себе поводять. На той час я найбільше переживала за доньку та її стан Це все, що мене хвилювало.

Через двадцять хвилин вийшла донька. Тільки побачила її та відразу зрозуміла, що стан не покращився. Біль ще більше посилився. Я почала відразу розпитувати, що робили, що казали. На що донька відповіла: «Вже готують виписку і можна повертатися додому». Запитала, що сказали про діагноз. Нічого не сказавши, донька почала плакати.

Я її заспокоїла і тоді вона розповіла мені, що під час перебування в кабінеті з нею розмовляли, як з дівчиною легкої поведінки. Моїй дитині поставили діагноз позаматкової вагітності. А ще накричали на неї, не зрозуміло чому. А вже потім медсестри вирішили оглянути, посадили на крісло, потім відпустили.

Я не втрималася, залишила дочку під кабінетом, а сама пішла до них. Перш за все, я представилася та показала документ, який підтверджує мою особу та те, що я являюсь матір’ю. Далі попросила, аби пояснили, що відбувається з моєю донькою та як далі діяти.

На що одна з тих панянок почала підвищеним тоном грубити мені, розповідати, яка в мене погана дитина, що розпусна. І найгіршим з того усього був факт, що в моєї доньки позаматкова вагітність.

Мої нерви були на межі. Я, старалася врівноваженим голосом, попросила ту пані представитися, як з’ясувалося, вона була черговим лікарем.

Ще за молодості, до шлюбу та вагітності, мені часто доводилося працювати з людьми, які опинялися в складних життєвих ситуаціях. Через це я давно була ознайомлена з працею подібних місць. Тому була підготовлена, аби дати відсіч та поставити їх на місце, як слід відстояти свої погляди та переконання.

У той момент, коли ті панянки почули мій впевнений та дещо нахабний голос, відразу почали поводити себе ввічливо. Їхня наглість раптово зникла без сліду. Почали мені розповідати про симптоми, діагноз, огляд та їх висновки стосовно цього. А лише хвилину тому я була найгіршою мамою розпусної дочки у світі.

Тепер вони миленькими голосами зі мною розмовляли, бігали, шукали різні документи, заспокоювали мене, ніби нічого страшного з моєю донькою не станеться. Нехай вип’є знеболювальне і все пройде. Також дали направлення на УЗД.

Через певний час у нас на руках була виписка, ми послухали їхні рекомендації, зачекали, поки подіє знеболювальне та повернулися додому.

Приїхавши, я сіла з донькою поговорити, аби пояснити те, що відбулося в лікарні. Це був перший досвід моєї дитини, коли та зіткнулася з грубістю, тим паче в такий жахливий момент. Я б не сказала, що донька не вміє за себе постояти, але в таких моментах найсміливіші втрачають владу над собою.

Як на мене, в даній ситуації я вчинила правильно. Адже я мати та в мої обов’язки входить захищати та оберігати свою дитину. Тому совість моя чиста.

Ясна річ, що протягом життя донька не раз зустрінеться з таким ставленням до себе, але хочеться вірити, що в таких ситуаціях, вона зуміє захистити себе та свої погляди. Будемо надіятися, що таких моментів буде мало, і добро та ввічливість переважатимуть у цьому світі!