Б0ляче дивитися, як мою дитину виховують названі батьки. Але назад вже нічого не повернеш, я отримала свої гроші

Після школи я не хотіла вступати до університету. Але батьки настояли на своєму. Вони вирішили, що навіть якщо я не зможу отримати безплатне місце, то вони будуть платити, аби тільки я отримала вищу освіту. Мені довелося погодитися, але я вирішила, що навчатимусь якомога далі від рідного села.

З перших днів навчання в мене не задалося. Я одразу познайомилася з компанією дівчат та хлопців, з якими регулярно прогулювала пари й гуляла цілими ночами. Через кілька місяців мені раптово стало погано. Медична сестра в університеті порадила зробити тест на вагітність. Виявилося, що я завагітніла. Для мене це був шок. А про те, що потрібно сказати батькам, я навіть й думати не хотіла.

Хлопець, з яким тоді я зустрічалася сказав, що все буде добре, що ми з ним разом зможемо виховувати малечу. Так минуло шість місяців моєї вагітності. Але одного разу ми з ним сильно посварилися, й він сказав, що не хоче знати, ані мене, ані дитини. Натякнув, що не впевнений, чи дитина від нього. А на наступний день просто зібрав речі та пішов. Більше я його не бачила. Я була у відчаї. Залишилася сама, батьки нічого не знали про вагітність. Що робити далі не знала. Для аборту вже було запізно.

Подруга мені розповіла, що багато заможних, але бездітних пар можуть заплатити непогані гроші за мою дитину. Їм радість, а мені мінус одна проблема. Та й батьки нічого не дізнаються. В той момент в її пораді я побачила єдиний вихід. Через інтернет вдалося знайти саме таку пару. Виявилося, що вони мешкали у сусідньому під’їзді. Домовилися про зустріч, я підписала декілька паперів та отримала половину грошей. Останні кілька місяців вагітності вони просто не відходили від мене, виконували кожну мою забаганку, купували смачні страви та навіть оплатили пологи в приватній клініці.

Коли дитина народилася, то я написала відмову. Спочатку вони отримали тимчасову опіку, а згодом й повну. Віт того часу я стала чужою для своєї власної дитини. Але в той момент я мало про це думала. Мені затьмарили очі гроші, які вони виплатили після погодження всіх моментів. Я навіть отримала більше, ніж домовлялися.

Минули роки. Я таки закінчила університет. Одружилася зі своїм одногрупником. Про той випадок я ніколи не згадувала. Та й знала лише моя подруга. Але коли ми вирішили завести власних дітей, то виявилося, що я не можу завагітніти. Лікарі не розуміли, в чому справа. Аналізи всі були в нормі, але зачаття не відбувалося. Чоловік возив мене по лікарях, а я ночами плакала й просила пробачення у Бога за те, що продала свою власну дитину. Я впевнена, що це була моя кара.

Мої муки стали ще гіршими, коли у дворі я побачила, як та сама жінка, що заплатила мені за дитину гуляла за руку з маленьким хлопчиком. Він весело сміявся й дивився на неї такими очима, що мене почало розривати з середини. Та жінка мене помітила й швидко пішла з дитиною в іншу сторону. А на вечір до мене прийшов її чоловік та попросив не наближатися до його родини, а інакше я пожалкую. Зараз мені боляче дивитися, як мою дитину виховують названі батьки. Але назад вже нічого не повернеш, я отримала свої гроші. Сподіваюся, що Бог мене простить, і я колись також відчую, що це таке гуляти з дитиною за руку.