Через кілька днів після весілля я зрозумів, що вчинив п0милку

З Наталією ми познайомились в університеті. Вона була подругою моє однокурсниці. Час від часу ми бачилися у спільних компаніях, проте я ніколи не звертав на неї уваги. Хоч з її сторони неодноразово зустрічав прояв почуттів й бажання чогось більшого, ніж просто дружба.

Але в той час для мене це було не цікаво. Річ у тому, що я ще зі школи був закоханий в одну дівчину з паралельного класу. В старших класах ми зустрічалися. Вона була моїм першим коханням, яке запам’ятовується на все життя. Так сталося, що через мій важкий характер та невпевненість вона мене покинула. Для мене це був справжній удар. Скільки разів я намагався виправити ситуацію та повернути наші стосунки, проте все закінчилося, коли ми роз’їхалися по різних місцях. Вона поїхала навіть не попрощавшись, але в моїй голові залишилися спогади про неї, яких я не міг позбутися та які не давали мені рухатися далі.

Одного разу на другому курсі я зайшов на її сторінку й побачив, що вона виклала фото з новим хлопцем. В той момент мені наче хтось всадив лезо у серце. Я не знайшов нічого кращого, ніж разом з друзями напитися. В той день я вперше провів ніч у Наталії. Виявилося, що ледь притомний я вночі прийшов до неї в пошуках втіхи. Вона не знала, що все через іншу дівчина й вирішила, що я маю до неї почуття. Так було кілька разів, аж поки вона не завагітніла.

Батьки змусили мене з нею одружитися. Мовляв, дитина не повинна жити без батька. День весілля був для Наталії найщасливішим у житті, а я ходив наче тінь. Я розумів, що хочу вести під вінець зовсім іншу дівчину, що не з нею хочу мати дитину й сім’ю. Для мене все пройшло наче в тумані. Через кілька днів після весілля я зрозумів, що вчинив помилку. Й зараз не знаю, що робити далі. Я впевнений, що наше спільне життя нікого не зробить щасливим. Особливо мене. Тож напевно все розповім Наталії та благатиму її про вибачення.