Через нашого сина ми з чоловіком розійшлись. А у Вас було таке?

Ми з чоловіком щасливо жили в шлюбі понад 7 років. Однак з появою нашого сина все почало змінюватись. Наш статус життя став іншим. Дитина потребує значної уваги, й, звісно, це не могло не вплинути на наші стосунки, але щоб через це р0злучатись — не думаю.

Нашому Назарчику вже 3 роки. Я мимоволі згадую, коли почались ці непорозуміння, які вплинули на мого чоловіка. Спочатку стався конфлікт через хрещення нашого сина, адже наші родини були різних віросповідань. Ми наче не надто релігійні люди, але коли мова йде про хрещення, всі згадують про свої традиції й віру. Потім мій чоловік почав скаржитись, що я трохи розповніла, однак вже за рік я привела себе у звичайну форму, але до цього, визнаю, після пологів була трохи в тілі.

Минуло два роки, ми влаштували нашого сина в садок, і я почала потроху займатись його освітою, бо сьогодні дітей з самого раннього віку треба вчити, щоб вони змогли чогось добитись в житті. Тут мій чоловік почав скаржитись, що в мене на нього немає часу. Можливо, я і перестала трохи звертати на нього свою увагу, однак я не можу нікому, навіть батькам, довірити мого маленького Назарчика. Не можу і все!

За місяць до 3-річчя нашого сина, я дізналась, що у мого чоловіка є коханка. Як не банально, ця дівка з його роботи, й він вже пів року з нею. Сам зізнався й звинуватив у цьому мене.

Я була в розпачі. Довгий час звинувачувала себе в усьому. Невже, через те, що я піклуюсь і докладаю максимум зусиль у виховання сина, зі мною потрібно розлучатись. Чому він не дбав про наші стосунки й не намагався їх налагодити? Батьки теж почали мене звинувачувати. Так, син для мене став головним чоловіком і сенсом життя. Я і не думала, що чоловік буде ревнувати чи конкурувати за увагу з власним сином.

Якось зустріла його з тією коханкою, заради якої він мене покинув. Побачила їх у ресторані нашого району. Мило щебетали між собою, як і ми колись давно. Поглянула на них у вікно, і мені стало так прикро за своє життя. Можливо, якби я більше звертала увагу на чоловіка і його потреби, а він би взяв частину опіки над сином, замість присвятити себе лише роботі й розвагам, все було б інакше. Однак маємо те, що маємо. Я присвятила себе вихованню сина й не шкодую про це! Я дуже ним пишаюсь, і мій колишній чоловік також. Однак справжньої сім’ї в нас більше немає.