Через п’ятнадцять років я зустріла чоловіка, який пропонував мені вийти за нього заміж. Тоді я відмoвила йому, бо була занадтo молода

Коли мені було дев’ятнадцять років, я познайомилася з чудовим хлопцем на ім’я Богдан. Він був старший мене і відразу зачарував мене своєю тактовністю та позитивом. Я закохалася у нього. Було видно, що він теж небайдужий до мене. Бігав за мною по п’ятах.

Зустрічалися ми майже п’ять місяців. А потім він запропонував мені вийти заміж за нього. Хоч я і любила його, але не розуміла цього поспішного рішення. Я ще молода була, тому попросила його почекати трохи. Хіба ж ми перевірили наші почуття на міцність? Богдан розгнівався на мене. Зопалу сказав тоді, що я його ніколи й не любила. На цій сумній ноті ми розпрощалися з моїм кавалером назавжди.

Заміж я вийшла через чотири роки. За Федора, мого друга. Зустрічалися ми з ним три роки. Зараз ми виховуємо сина та доньку. У нас чудова родина. Я обожнюю свого чоловіка та наших дітей.

Одного разу я поверталася додому з роботи на машині. Надворі було темно і дощило. Я різко загальмувала, бо перед фарами мого автомобілю наче з-під землі з’явився якийсь чолов’яга. Ледь не збила його. Боже, як я злякалася тоді!

Вийшла з машини до того чоловіка, запитала, як він. А потім вдивилася у обличчя. Таке воно знайоме мені було.

– Настя? – він теж мене впізнав.

– Богдане, невже це ти? – я зрозуміла, що це був мій колишній.

– Так… – тихо промовив він.

Щоправда, то був уже не той Богдан. Його очі були якісь погаслі, обличчя зморшкувате, волосся з сивиною. Він помітно постарів. Звичайно, скільки років пройшло!

Я вирішила підвезти Богдана додому. У дорозі ми розговорилися. Виявилося, що Богдан одружився через рік після того, як ми з ним розійшлися у різні сторони. Але, проживши п’ять років у шлюбі, чоловік розлучився зі своєю дружиною. Живе тепер з мамою у її квартирі. Дітей немає у нього. Почувається самотнім.

Ми попрощалися. А я їхала додому і все думала: як добре, що я тоді заміж за нього не вийшла. Треба свідомо мислити, коли приймаєш таке рішення. Ми з чоловіком зустрічалися декілька років, аж потім зрозуміли, що нам варто створювати сім’ю. Проте тепер живемо душа в душу.

Перед тим, як приймати якесь важливе рішення, обов’язково треба думати. Як кажуть: «Сім раз відмір, один – відріж». Ви згодні зі мною?