— Вчора, близько дванадцятої ночі, коли я вже бачила сьомий сон, — ділиться 53-річна Олена Володимирівна. – Як тут раптом, чую, що хтось відкриває ключами двері! Сказати, що я злякалася, це нічого не сказати. Я швидко встала з ліжка, тихенько виглядаю зі спальні в коридор і бачу там сина. Я його насварила, щоб більше так не робив. Я ледь інфаркт не отримала! Він вибачився, сказав, що побачив з двору, що всюди темно, тому й не хотів мене будити. А потім попросився переночувати в мене.
У мене є син, якому тридцять три роки. Ще з першого року навчання в університеті він переїхав жити на орендовану квартиру. І з того часу живе самостійним життям. Спочатку жив із двома одногрупниками на квартирі, потім переїхав жити зі своєю дівчиною, через декілька років, вони одружилися та взяли в іпотеку квартиру. Пів року тому я стала бабусею, у мене з’явилася чудова внучка Ангеліна.
– Відверто кажучи, Оксана, невістка моя, не надто комунікабельна людина, — ділиться Олена Володимирівна. – Іде вже п’ятий рік від тоді, як вони одружилися, а ми з нею так і не налагодили стосунки. Все, що вона мені відповідає – це «так», «ні», «будь ласка», «дякую» – на цьому все. Дуже рідко таке буває, щоб вони з Сашком, моїм сином, разом приходили до мене в гості. Зазвичай, він сам до мене навідується. Ясна річ, що до себе невістка мене теж в гості не кличе. Як тільки внучка народилася, я відразу почала напрошуватися до них в гості, дуже вже хотіла гратися з Ангеліною. А раніше, до народження дитини, з Оксаною бачилися стабільно два рази на рік.
Тиждень тому, останній раз, коли Ольга Володимирівна була в невістки в гостях, і саме тоді Оксана раптово, дуже не очікувано почала свекрусі жалітися, що чоловік практично не буває вдома, як вона на нього злиться, що Оксана сама змушена доглядати за донькою, а це дуже втомлює.
Ангеліна вже підросла, не може і двох хвилин всидіти на одному місці, постійно кудись повзе, за нею потрібно постійно стежити, а від чоловіка взагалі ніякої допомоги. Із самого ранку Сашко біжить на роботу, хоча до початку його робочого дня, як мінімум дві години. Він каже, що приходить на роботу раніше, бо в офісі нікого нема, тихо та спокійно, можна попрацювати, й ніхто не буде заважати. Бо коли всі приходять, починається хаос, нескінченні дзвінки, розмови, дискусії, конфлікти, метушня.
Та й ввечері чоловік повертається додому із кожним днем все пізніше та пізніше. Його робочий день офіційно закінчується о вісімнадцятій рівно, врахувати, що дорога займає деякий час, тому приблизно о вісімнадцятій тридцять п’ять, Сашко повинен бути вдома. Але він приходить додому близько двадцять першої, це в кращому варіанті, а то бувають дні, коли приходить ще пізніше. Ще терпимо, коли приходить о дев’ятій вечора, бо тоді чоловік допомагає Оксані мити дитину, вкладати спати, але, на жаль, зачасту, жінка робить це сама.
Сашко почав приходити вже о десятій вечора.
– Я почала заспокоювати невістку, — розповідає Олена Володимирівна. – Кажу Оксані, що не від нього це залежить, якби міг приходити раніше, то б приходив, а так… Тим паче він недавно мені скаржився, що тяжкі часи настали в нього на роботі. Змінили директора, нові правила, більше навантаження та роботи. Багато старих працівників звільнили, нових — набрали.
– Ясна річ, що коли багатьох звільняєш, то працюєш ти не тільки за себе, а за двох або ж трьох.
– Саме так. Син розповідав, що при першій зустрічі з директором, той всіх і зібрав і поклав перед ними величезну купу паперів, як потім він пояснив, це все резюме тих людей, які можуть прийти на заміну синові та колегам, хоч завтра, якщо вони не будуть справлятися зі своїми обов’язками. Щоб кожен робив висновки та не думав, що він не замінний. Тому навіть, коли приходить кінець робочому дню, ніхто не йде додому, всі сидять та працюють, і байдуже, якщо в тебе нема роботи, ти маєш вдавати вигляд, ніби щось робиш та чимось зайнятий. Тому, що є шанси, що тебе звільнять, а ніхто не хоче втрачати таку роботу.
Тим паче, що Сашку ні в якому разі не можна допустити, аби його звільнили, адже в нього дружина в декреті, маленька дитина, не виплачена іпотека за квартиру. Чоловік повністю утримує сім’ю.
– А тут, нежданно та негаданно, син з’являється раптово в мене на порозі та просить, аби впустила переночувати, — розповідає Олена Володимирівна. – Звісно, що я його впустила, тут без інших варіантів. Відразу розпитала, що трапилося. Спочатку, він не хотів ділитися, але через деякий час розповів. Виявляється, син прийшов додому близько дванадцятої ночі і не може відкрити двері. Оксана закрила двері зсередини й відмовилися відчиняти двері та впускати. Відповіла йому, що нехай іде туди, де швендявся! Син відповів, що ніде не ходив, просто був на роботі та працював. Вона йому на це мовила, що іди жити тоді на роботу, для чого тобі взагалі дім, сім’я, якщо ми з дитиною тобі не потрібні, бачиш нас раз на місяць. Оксана сказала чоловікові, що буде подавати документи на розлучення та виплату аліментів.
Невістка не на жарт розізлилася та приступила до рішучих дій. Не відповідає на дзвінки, повідомлення. Сашко переночував у мами й з самого ранку відправився на роботу.
Можливо і справді Оксана має рацію? Треба розставити власноруч для чоловіка пріоритети! Зрозуміло, що без роботи нікуди, вона важлива, але потрібно знати межу, хіба ні? Коли чоловік іде в сім ранку на роботу, а повертається вночі – це не вважається нормою. Можливо, йому треба нагадати, що він має сім’ю?
Чи все-таки дружині просто сумно сидіти в декреті, і вона вирішила дістати бідолашного трудягу Сашка? Дружина повинна годувати, доглядати свого чоловіка, а не не впускати його до квартири!
На чиєму боці ви та чому?
