Через тиждень весілля у Дмитра. А тут його майбутня наречена повідомила новину – у неї інший. Хлопець у розпачі.

Через тиждень весілля у Дмитра. А тут його майбутня наречена повідомила новину – у неї інший. Хлопець у розпачі. Що ж тепер робити? Як батькам повідомити?
А гості що подумають? Кинули його перед самим весіллям… Який же сором…

Батьки запланували таке велике весілля. Все продумано до дрібниць, скільки коштів витрачено. Дмитро ледь стримував сльози.
Це побачив його друг. Став його заспокоювати:

– Друже, ти чого? Навіть не смій розклеюватися! Ти давай продовжуй підготовку до весілля. Я все беру під свій контроль. Що ж я марно купляв собі костюм на твоє весілля чи що? – відповів жартуючи друг.

– Про яке весілля може йти мова? Це кінець, ти що не розумієш…

– Не говори дурниць. Ще не з таких ситуацій виходили. Я все вирішу!

Нічого не зрозумівши, Дмитро попрямував вирішувати свої справи.

Тим часом друг поїхав до знайомої Дмитра. Увірвався в її дім та сказав, що потрібно поговорити:

– У мене до тебе серйозна розмова! Тобі Дмитро подобається?

– Ти ж знаєш, що я до нього ще зі школи маю симпатію… Але що з того…Вже нічого не змінити, у нього через декілька днів весілля.

– Може це дивно прозвучить, але ти будеш його нареченою?!

– Що ти таке мелеш? Зовсім з глузду з’їхав!

– Та я серйозно питаю! Покинула його наречена, до іншого втекла…
А Дмитро у розпачі. Й весілля не хочеться скасовувати, бо стільки коштів витрачено, ще й перед гостями соромно…

– Це все так спонтанно й необдумано, що я аж не знаю, що тоді сказати.

– Поживете місяць разом й потім собі розійдетеся.

– Ну в принципі так… Тоді я згодна. А Дмитро знає?

– Перед самим весіллям йому скажу! А ти мерщій біжи собі плаття шукати й все необхідне. У тебе весілля на носі!

Наступив день весілля. Друг підходить до Дмитра й каже:

– Це твоя наречена – Іра. Ви вже знайомі. Зараз зіграєте невеличку сценку, наче ви закохана пара. В потім можете собі розлучатися. Зате не буде осуду людей.

– Я навіть подумати не міг, що ти таке вигадаєш. Мені зараз взагалі нічого не хочеться, але я змушений це все відбути. Глянь, скільки гостей прийшло… Пощастило, що мою наречену ніхто не бачив крім батьків. А їм я розповім у чому справа, щоб вони нам підіграли.

Весілля було гучним й веселим. А молодята зіграли роль, як належне. Жоден із гостей нічого не запідозрив. Навіть Дмитро забув про своє горе. А Ірина скористалася даним шансом, тому проявляла свою увагу й турботу, як тільки могла.

Після закінчення весілля молодята попрямували у готель. Там Ірина взяла за руку Дмитра й розповіла про почуття, які приховувала всі ці роки. Запропонувала пожити хоча б місяць разом, щоб зрозуміти чи є у них шанс на спільне майбутнє.

Для Дмитра це було не очікувано чути. Але Ірина йому симпатизувала. Вона була надзвичайно красивою, розумною та веселою.

Минуло два роки. Ірина та Дмитро зуміли покохати одне одного. Про розлучення й мови не може йти. Ірина от має народити маля, а друг Дмитра має бути хрещеним батьком.

Вони йому мають завдячувати, за те, що вчасно об’єднав їхні серця.