Четверте Різдво поспіль Ольга була змушена святкувати на самоті. У свої 70 років вона так сильно занедужала, що й кутю не могла б зробити, тому лежала тихо на ліжку й думала про своїх дітей. Старший син закордоном був уже 5 років і за цей час приїздив всього двічі, а молодший у столиці й, хоча, до мами йому їхати було всього декілька годин, він рідко навідувався…
Ольга лежала й почала оглядатися навколо, чому ж вона у такому великому домі живе сама? Дім і справді у неї був дуже великий, мабуть, найбільший у селі та, щоб прогріти його, сімдесяти річній жінці потрібно було чимало сил, які вона з кожним днем втрачала. У дітей же давно свої сім’ї й вони не мають часу, щоб приїхати й допомоги мамі, тому й жінка всі свої проблеми самостійно вирішує.
Все ж не сама.. з допомогою сусідів її молодих. Янка та Назарко недавно поселилися у селі та й дуже сподобалися бабусі. Вона хороша жінка, постійно чимось вгостить стару, мов приносить її на оцінку, перед тим, як чоловікові давати, хоча й Ольга розуміє, що насправді так її підгодовують. Чоловік же фізично допомагає, то води наносить, то дров нарубає, то щось по домі допомагає. А діти у них справжнє золото, велика потіха для літньої жінки. Частенько граються у неї у дворі та прибігають на підвечірок, щоб вона там своїх цікавих життєвих історій розповість. Та й садок у неї дуже великий зі смачними черешнями, яблуками та грушами, тому нерідко вона всіх сусідських дітей запрошує, щоб поїли з молодих дерев, що у молодості її чоловік садив.
Вона й справді любила цю сім’ю, як рідних дітей та онуків.
Минуло 2 роки з того моменту, як в останнє два сини з невістками й онуки були у неї у гостях, тоді вона з ними й поділилась гіркотою та важкістю свого самотнього життя у селі. Сини довго шкодували маму, але лише на словах, бо частіше приїжджати та допомагати вони не стали.
Цього Різдва все ще гірше стало, занедужала Ольга сильно, тому й лежала у ліжку, не в змозі самостійно кутю приготувати.
Перед цим, якраз Яна забігала до старенької попитати щось й побачила її стан і вже на Святу вечерю вони зібралися всією сім’єю у бабусі Ольги. Принесли з собою всі смачні страви, які жінка цілий день.
Довго думала жінка тієї ночі, після вечері, й на ранок покликала молоду сім’ю до себе й сказала: «Любі мої, ви вже мені, як рідні стали. Давайте-но, ви до мене переїдете, допоможете мені, приглянете за мною, а я на вас дім перепишу. Все одно моїм дітям до мене діла не має, а так хоч на старості знову відчую себе у родинному колі!»
Яна з Назаром довго намагалися відмовити жінку від вигадки переписати на них дім, але та твердо стояла на своєму і таки вони погодились.
Синам жінка планує сказати, якщо вони вирішать хоч раз ще до неї навідатися, а якщо її не стане, то хай і дізнаються правду про її життя від чужих людей.
Як ви ставитесь до такого рішення бабці?
