Чого бабуся повинна любити нecправжніх онуків?!

Заміж вийшла я дуже рано, попри це я потрапила у другу сім‘ю, де мене любили, поважали та цінували. Моя свекруха та свекор ніколи не дорікали, завжди говорили, коли їм щось не подобалось і не влаштовували cкандали. Інколи мені здавалось, що вони мої другі батьки, тому що ставилися до мене, як до рідної донечки.

Коли у нас з‘явилися діти, то бабуся з дідусем постійно приїжджали, щоб поняньчитися з ними, а коли ті трохи підросли, то просили їх відправити до родичів у село. Ми ніколи не були проти, бо сини обожнювали своїх бабусю та дідуся та проводити час у селі.

Окрім мого чоловіка, у свекрів була рідна донька, на пару років старша за нього. Вона досі не мала сім‘ї й не сильно через це переживала, вона хотіла жити для задоволення, тому всі слова батьків про те, що їй давно пора заводити дітей, вона пропускала повз вуха.

І ось одного дня Оля, сестра мого брата, ошелешила нас всіх новиною про те, що вагітна. Вся родина чоловіка святкувала цю новину, навіть, наші сини зраділи й почали розповідати тітці, як сильно хочуть познайомитися зі своїм двоюрідним братом або сестричкою.

Після цього минуло кілька місяців і на святкуванні одна родичка здивувала мене своїм запитанням: «А у вас уже вся родина приготувалась до народження справжнього онука?»

⁃ Тобто справжнього?

⁃ Ну, онуки від доньки завжди будуть для бабусі та дідуся ближчими, ніж від сина та невістки.

Я не особливо звернула увагу на її відповідь, але потім ці слова все частіше випливали у моїх думках, а раптом вона права? Але ж це більше схоже на божевілля. Чому дітей від сина потрібно менше любити, ніж від доньки?

Що ви про це думаєте?