ЖИТТЯ

Чоловік був категоричний у своєму рішенні: або жінка йде на роботу, не важливо яку, або розлучення не за горами

— Така вже бджілка-працівниця! – з іронією розповідає п’ятдесятип’ятирічна Ольга Іванівна про свою невістку. – Юля, як тільки дізналася, що вона вагітна, відразу вирішила звільнятися. То їй тяжко висидіти, то спину тягне, то всі на неї не так дивляться, то всюди брудно і бактерії. Потрібно уточнити, що це було чотири роки тому, тоді ні про яку пандемію і мова не йшла. Ми з сином ледь вмовили її, аби та лишилася на роботі, щоб потім пішла в декрет і отримувала гроші. Працювала в офісі, не вагони розвантажувала, тому не сильно невістка втомлювалася!

Внучці Ольги Іванівни зовсім скоро буде вже чотири роки. Відповідно декрет у Юлі закінчився, проте не було їй куди виходити, оскільки офіс, в якому жінка працювала до вагітності, недавно закрили. Не можна сказати, що Юлю це розчарувало, навіть ощасливило. Невістка сидить вдома, готує їжу, прибирає, займається різними домашніми справами, за дитиною доглядає, хоча дівчинка вже ходить в дитячий садок.

Юлі до вподоби бути домашньою господинею, ні на яку роботу вона не хоче йти. Проте чоловік не поділяє думки дружини, він наполягає, аби та знайшла собі роботу. Спочатку Павло, чоловік Юлі, натякав, що потрібно починати пошуки роботи, заходив здалеку, але дружина ігнорувала. Тоді він прямим текстом вказував на це, з кожним разом наполегливіше. Уже й не перерахувати скільки разів за цю тему заходила мова.

Реклама

– Як твої пошуки роботи? – кожного дня запитує чоловік. – Є нові вакансії, пропозиції? Подала вже резюме? А від минулих — дочекалася відповідей? Ні? Тоді потрібно телефонувати та запитувати! Бери телефон. Чого не потрібно? Що чекати? Дзвони! Вже майже рік, як ти ту роботу шукаєш. Мені аж цікаво, як то потрібно шукати, і нічого не знаходити. Дивина якась.

life-up.ru

– Та шукаю я. Просто вся проблема в тому, що ніхто не хоче брати маму з маленькою дитиною, — виправдовується Юля.

Ольга Іванівна вже давно запропонувала руку допомоги. Вона готова сидіти з дитиною стільки часу, скільки буде потрібно, забирати її з дитячого садочка, доглядати, виховувати, ходити на ранки, водити до лікарів. Вже не маленька дитина, ще й до того слухняна та розумна, тому ніяких проблем із нею не буде.

Бабуся та внучка добре ладнають, багато часу проводять разом, інколи Ольга Іванівна бере дитину до себе на ніч.

– Юлі зараз добре живеться! Дитина або в садочку, або в мене. Лежить собі вдома на дивані, живе, ніби в раю! – скаржиться Ольга Іванівна.

Жінка підтримує сина у його рішенні. Вона теж переконана, що невістка повинна негайно шукати роботу та йти працювати. Адже гроші з неба просто так не падають. Син із дружиною проживають в однокімнатній квартирі Ольги Іванівни, а вона сама живе в іншому помешканні.

– Добре, що є де жити. Але хіба мала однокімнатна квартира це для сім’ї? Звичайно, що ні, — жаліється свекруха — Дитина скоро піде в школу, їй буде потрібна своя кімната.

Окрім квартири, є ще багато різних речей, для яких потрібні гроші. Наприклад, купити авто або поїхати відпочивати на море чи в гори. Юля теж так думає, підтримує чоловіка, погоджується, що потрібно шукати роботу та заробляти гроші. Проте спочатку вона все ж шукала роботу, але незабаром ці пошуки припинилися. У неї кожного разу нова причина: або карантин, або проблеми зі здоров’ям, або їде до батьків у гості.

– Син вирішив взяти усе у свої руки, почав сам шукати дружині роботу, надсилав всюди її резюме, — розповідає Ольга Іванівна — Навіть, було декілька пропозицій та запрошень на співбесіду. Та все марно.

Коли Юля повідомляє про те, що їй відмовили, то таке враження, що це навіть веселить її.
Тиждень тому Ольга Іванівна на вулиці раптово зустріла свою колегу і по сумісності хорошу подругу, з якою вирішила поділитися своєю проблемою: невістка вийшла з декрету, має вищу освіту, хороше резюме, а натомість просиджує штани вдома, ніде не хочуть брати на роботу, вже не знають, що робити.

– То нехай іде до нас на роботу! – радісно запропонувала подруга — У нас відкрита вакансія для секретаря. Я без проблем можу домовитися, аби її взяли. Ось тобі номер телефону. Чекатиму завтра на її дзвінок. Домовимося з нею про зустріч, якщо тямуща, то неодмінно візьмемо до нас працювати.

Після цієї зустрічі Ольга Іванівна відразу ж зателефонувала сину з невісткою. І розповіла радісну новину. Наступного дня Юля зателефонувала та про все домовилася. Згодом жінка привезла дитину до свекрухи та відправилася на співбесіду. Через півтори години повернулася, щоб забрати доньку.

– Розповідай, як все пройшло. Підійшла? Взяли на роботу?

– Ну що розповідати, була на співбесіді, поговорили, — ділиться Юля — Розпитували в мене, де я працювала, про мою освіту, переглянули резюме, про мої здібності, чи є на кого залишити дитину. Сказали, щоб чекала на дзвінок, тоді вони мені скажуть чи підійшла чи ні.

Наступного дня дзвінка не дочекалися, післязавтра — теж, протягом тижня — тиша Тоді Ольга Іванівна вирішила брати все у свої руки та зателефонувала до своєї подруги.

– Взагалі-то, твоя невістка не прийшла на співбесіду, могла б і завчасно попередити! – відповіла подруга — Вже пізно. Знайшли нову робітницю. Мене ж ніхто не попередив, а потрібно було негайно шукати секретаря. Тому так вийшло.

Після цієї розмови, Ольга Іванівна негайно зателефонувала синові та про все розповіла.

Як тільки Павло дізнався про цю ситуацію, спалахнув, мов вогонь.

– Мерщій зібрав речі дружини та відвіз їх до її батьків, — розповідає Ольга Іванівна — Поставив Юлі ультиматум: або та шукає роботу, дає їй місяць на пошуки, або на них чекає розлучення! Не будеш сидіти на моїй шиї — сказав він їй.

– А як же донька?

– Внучка поїхала з Юлею. Бо та не віддала дитину синові.

Невже чоловік має рацію, що дружина вийшла з декрету, отже, зобов’язана шукати роботу?

Чи все-таки чоловік повинен утримувати дружину з дитиною?

Адекватний це вчинок — розлучатися з дружиною тільки через те, що вона не бажає ходити на роботу?

Як вважаєте ви? На чиєму боці та чому?

Реклама

Також цiкаво:

Close