Я довгий час працюю дизайнером, тому їздити у чужі квартири та знайомитися з сім‘ями частина моєї роботи. Інколи трапляються такі, що хочеться від них якнайдалі втекти, але цю сім‘ю я навіть не маю з ким порівняти.
До них додому мене запросив чоловік, окрім нього там жила маленька донечка та дружина. Запросили вони мене у свій новий будинок, щоб я допомогла їм організувати все та зробити красиво.
З самого початку мене насторожив загальний вигляд цієї сім’ї. Чоловік був гарно одягнутий, доглянутий, а от дружина повна його протилежність. У великому розтягнутому одязі, з брудною головою та півтора річною донькою на руках, яка не хотіла злазити.
У кожній кімнаті він мені розповідав, що хоче тут зробити, й коли ми дійшли до наймініатюрнішої кімнати, то він сказав, що це дитяча для його доньки. Мене це здивувало, але перечити клієнту я не звикла, тому кивнула.
Він довгий час мені розповідав про те, що б я навіть не думала робити їм на кухні їдальню, бо всі нормальні чоловіки їдять у вітальні біля телевізора. Він продовжував розповідати, а я ледь стримувала, щоб не нагрубити йому, бо він надто часто жартував про те, що всі жінки недалекі, й нам нічого не зрозуміти.
Уже коли клієнт повністю виговорився, я звернулась до його дружини, щоб запитати, які у неї є побажання до вигляду квартири й щоб вона хотіла уточнити.
⁃ Знайшли у кого запитати! Я вам все сказав, а вона нічого не може хотіти, у неї смак, як у корови! – швидко відповів за неї чоловік, коли дружина тільки підняла голову.
Я й сама остовпіла після такої відповіді. Не могла повірити, що у нашому суспільстві ще є чоловіки, які так ставляться до своїх коханих. Мені так було образливо за його дружину, що додому я поверталась з важким тягарем.
Невже він за тварину її має, що так ображає? А де ж звичайні людські стосунки?
Для себе я вирішила, що співпрацювати з такими не буду ні за які гроші. Я звикла, щоб вся родина моїх клієнтів була задоволена, а не одна людина, яка вважає себе вищою за інших. Хіба я не права?