Чоловік не допомагав з дитиною, а потім пішов до k0xaнkи

Виходячи заміж за свого чоловіка, я була впевнена в нашому з ним коханні. Це була саме та людина, з якою я хотіла провести все життя та, як то кажуть, п0мерти в один день. Проте коли ми одружилися та почали жити разом – все виявилося не так сонячно, як я думала.

Після нашого весілля я народила одразу двох дітей – дівчаток-близнюків. До цього я не виховувала дітей та й взагалі з такими маленькими не стикалася. А допомогти було нікому. Мати моєї вже давно немає на цьому світі, а свекруха живе дуже далеко, тому не може приїхати та допомагати мені.

Чоловік ж просто приходить з роботи, їсть та відпочиває. А мені допомогти думки ніколи не виникало. Хто мені допоможе? Я не знаю, як мені впоратися з двома дітьми одразу. Коли мені буде відпочинок та хоча б трохи спокою?

Я не витримувала такого і почала зриватися на чоловікові. Знаю, це не правильно, але ж ми разом зробили цих дітей, разом юридично відповідальні, так чому все, що стосується дітей, роблю лише я. Так ще й підтримки не отримую ніякої. Тому і почала зриватися та кричати на чоловіка, вимагаючи хоч трохи допомоги, бо я справді вже не могла винести це все сама.

В той час навіть свекруха мені телефонувала та просила перестати, бо ж піде від мене чоловік. Але я не послухала її, адже була впевнена, що він просто усвідомить свою помилку та почне допомагати мені.

Проте свекруха виявилася правою. Він пішов від мене. До молодої коханки, в якої немає дітей, і вона завжди всім задоволена. А я старалася та виховувала наших дітей. І хотіла просто розуміння, підтримки та хоча б трішечки допомоги…