Чоловік нічого не робив вдома, аби жінка не йшла на роботу

— Мій день починається з того, що я просинаюсь о п’ятій тридцять, іду в душ, а потім на кухню. Далі починаю готувати всім сніданок, потім збираю дітей та відводжу їх до школи та в дитячий садок, після цього відразу відправляюсь на роботу, — розповідає тридцятидворічна Оля. — Я працюю до шістнадцятої тридцять. Після завершення робочого дня біжу забирати дітей зі школи та дитсадка. З ними відправляємося до магазину, потім додому, де готую вечерю, допомагаю старшій дочці з домашнім завданням, складаємо речі та рюкзак назавтра. Далі приходить після роботи додому чоловік, якого потрібно нагодувати.

– Тобто нагодувати? Він рук не має, чи сам їсти не вміє?

– У нас такі традиції в сім’ї. У мої обов’язки входить: накласти їжу на тарілку, поставити все перед ним, розкласти прилади, зробити чай, нарізати та покласти хліб. Чесно, мене це ніяк не турбує. Поки це все роблю встигаю з чоловіком поговорити, поділитися всім, що відбулося за день. Далі я повинна помити посуд, прибрати зі столу, піти на коридор начистити всім взуття, попрасувати всім одяг назавтра, після цього розкласти ліжка, помити дітей та вкладати їх спати, казку на ніч прочитати. І от вже десята вечора, я ледь стою на ногах. Вистачає сил лише підійти до ліжка та впасти на нього. Чоловік пропонує серіал переглянути, але мені вже геть не до цього! Можу подивитися перших декілька хвилин і відразу засинаю.

Ольга та її чоловік мають двох доньок. Одна цього року пішла в перший клас, інша ходить в дитячий садок. Меншій вже чотири роки, і вона обожнює ходити в дитсадок. Але не зважаючи на це, жінка з декрету вийшла чотири місяці тому. До цього часу сиділа вдома, доглядала дітей, робила всі домашні справи.

Чоловік ходив на роботу, заробляв гроші для сім’ї. У нього це чудово виходило. Сім’я жила в достатку. Дружина та діти кожного року їздили відпочивати або на море або в гори, усе, що хотіли, те й купляли. Тому Оля могла і не виходити працювати на роботу, адже фінансової потреби в цьому не було. Та й чоловік був проти того, аби Оля йшла працювати. Він їй про це прямо говорив: «Нащо тобі та робота? Тобі, що не вистачає грошей? Я хочу, аби сиділа вдома!».

Ніхто в грошах не мав потреби, просто Оля хотіла вийти на роботу. Спілкуватися з колегами, розвиватися, дізнаватися щось нове, бути у вирі життя. Вона знайшла роботу поруч з будинком, до того ж з гнучким графіком. Жінка могла встигати й дітей заводити, і забирати зі школи, дитячого садка, виконувати всі домашні справи. Тим паче на допомогу їй могла прийти завжди мама.

Нарешті це сталося: Оля пішла на роботу, розпочалося бурхливе життя. Заробітна плата в неї невелика, тому сім’я живе, як і раніше, на зарплату чоловіка. Адже жінка йшла на роботу не заради грошей, а заради різноманіття в її житті, тому всі зароблені гроші вона витрачала на які незначні буденні речі.

Єдине, що не подобається жінці – вона жахливо втомлюється, знаходиться на межі, сили майже закінчилися і не може зрозуміти, чому так відбувається. У неї двоє дітей, робота, домашні справи, але ж у багатьох жінок так. І встигають з дітьми домашнє завдання виконувати, і готують, і ходять на роботу. І в багатьох робота набагато відповідальніша та складніша, на відміну від Оліної.

Але всі та все встигають і тримаються на ногах до дванадцятої ночі.

– Я сплю вісім годин на добу. Це норма для людей, проте я взагалі не висипаюсь. Ще й до того кожного дня почуваюсь дуже втомленою, безсилою, ніби вночі вагони розвантажувала. На роботі я не сильно втомлююсь, адже постійно сиджу на місці, вдома городи не перекопую, воду відрами не ношу… Можливо, у мене якісь проблеми зі здоров’ям, піти проконсультуватися до лікаря? Я десь чула, що втомленість та апатія – це наслідок нестачі гормонів. Чи може це гемоглобін?

– Або просто потрібно попросити чоловіка, аби він допомагав тобі з домашніми справами та дітьми? Пояснити йому, що ти пішла на роботу, життя трохи змінилося. Ти працюєш, як і він – вісім годин на добу. Тому відтепер ти потребуєш його допомоги, хоча б якоїсь. Наприклад, мити після себе посуд, чистити взуття та прасувати одяг собі звечора назавтра, ранком варити собі каву.

Ольга тільки заперечує та стверджує, що такого ніколи не станеться! Він ніколи не буде собі готувати їжу та робити каву, чистити взуття, прасувати одяг. Чоловік і так проти того, щоб дружина ходила на роботу.

Раніше, коли Оля сиділа вдома, всім було добре! А тепер і в будинку часто брудно, часто нема кому випрати одяг, чоловік напружений, і мама теж! Усім погано, одній Олі добре.

Жінка відтепер має багато знайомих та друзів. Побувала на новорічному корпоративі. Ці розваги небезплатні, за них змушений платити чоловік. І чого він це має робити, адже гроші з неба не падають. Чоловік працює, не покладаючи рук, на його зарплатню живе вся сім’я, то через які причини він ще повинен брати на себе деякі домашні справи? У нього є принципи, через які не збирається переступати! Якщо дружині тяжко, то нехай звільняється, і все, проблема вирішена.

Невже чоловік і справді має рацію? І краще Олі звільнитися з роботи?

Чи все-таки чоловік повинен взяти на себе деякі домашні обов’язки?

Що думаєте ви?