Я заміжня вже 15 років. У нас з чоловіком є двоє чудових донечок та син. Третю дитину я народила всього декілька місяців тому, і нещодавно чоловік повідомив мені, що йде від мене – до моєї кращої подруги.
З чоловіком ми знайомі з дитинства. Наші батьки були кращими друзями й сусідами, тож ми завжди жили поруч. Чоловік трохи старший за мене, тому, звичайно, класу до 11 він на мене уваги й не звертав. А потім, коли я вже підросла та стала гарною молодою дівчиною, він мене нарешті помітив – не тільки як сусідську малу дівчинку.
Ми почали зустрічатися відразу, як я закінчила школу, а одружилися вже через три роки. Я була дуже молодою нареченою, оскільки мені ледве виповнилося 20. Та я ні разу ні пожалкувала про своє рішення, особливо після того, як з’явилися на світ наші діти.
З дітьми ми не дуже поспішали, та вже через рік після одруження я зрозуміла, що вагітна. Першим на світ з’явився наш син. Я була дуже щаслива, а мій коханий виявися просто чудовим батьком. Він відразу влаштувався на роботу, перевівся на заочне навчання й мене підтримав, щоб я не кидала навчання, а завершила хоча б четвертий курс. Жили ми в його батьків, і хоча зі свекрухою я не завжди знаходила спільну мову, ми були дуже щасливі.
Згодом я народила донечку, це стало ще більшим щастям для нас, і начебто ще більше зблизило. Чоловік мій гарно заробляв, ми купили квартиру в престижному районі. Згодом і справу свою заснували.
По сусідству в нас поселилася молода родина. Ми швидко подружилися. Олена завжди була привітною, часто заходила на чай, і неї тільки народилася маленька донечка, а вона була ще зовсім молоденькою, тож питала в мене поради. Спочатку вона дуже соромилася, а потім ми стали частіше спілкуватися, стали справжніми подругами.
Ми, як і наші з чоловіком батьки колись, стали дружити родинами. Звичайно, ми з Оленкою були ближчими, ніж наші чоловіки. Ми могли говорити на кухні до самого ранку, ходили разом на шопінг, навіть іноді й в кафе чи ресторан вибиралися лише вдвох. Олена стала моєю найкращою подругою.
Також ми часто проводили час сім’ями. Принаймні декілька разів на рік ми планували спільний відпочинок: то в наметах у лісі, то на море, навіть за кордон разом на відпочинок літали.
Так пройшло майже 8 років. Мені було вже 34, коли я зрозуміла, що вагітна втретє. Та наш бізнес процвітав, гроші були, тож чому не стати батьками втретє? І ми вирішили, що треба народжувати.
Хоч і в ХХІ столітті жінки без проблем народжують і після 40, моя вагітність виявилася складнoю. Я була весь час втомлена, виснажена, у мене боліло все, мене двічі клали в лiкарню, а потім сказали, що треба залишатися там до самих пологів, щоб мінімізувати будь-які ризuки для мого здоров’я та здоров’я дитини. Та я народила здорову прекрасну донечку.
На виписці чоловік зустрічав нас по-королівськи: у новій іномарці з написом «Дякую за дочку» з великим букетом моїх улюблених чорних троянд та з кульками.
Та по приїзду додому я стала помічати, що чоловік змінився: він більше не хотів проводити час зі мною та дітьми, все частіше затримувався на роботі. А потім він просто сказав мені, що більше мене не кохає, що в нього є інша, і він збирається подавати на розлучення.
Ось так і вийшло: чоловік пішов до іншої, як тільки я народила третю дитину. І не просто до іншої, а до моєї найкращої подруги. Усе майно чоловік залишив мені. З Оленою вони з’їхали на винайману квартиру. Свою доньку колишня подруга залишила чоловікові. А я досі не розумію, як так сталося.
Оскільки отримати розлучення до виповнення року дитині отримати важко, офіційно ми з чоловіком ще одружені, хоча він вже живе з іншою. Я сподіваюся, що він ще передумає, адже в нас троє дітей, і я досі його кохаю. Не знаю, може, я щось зробила не так… Але ж як тепер повернути чоловіка в сім’ю?