Оля доволі швидко вийшла заміж. Їй було дев’ятнадцять, коли Микола їй освідчився. Вони були друзями ще з дитячого садка. Оля навіть не вагаючись відповіла: “Так”. Микола запропонував їй жити в нього. Оскільки він жив лише з мамою, а дім у нього великий.
З часом у них народився син. Чоловік дуже зрадів, але він мріяв про дівчинку. Микола приділяв увагу сину, але недостатньо. Якось зранку до нього прибігла дружина з радісною новиною — вона при надії. Чоловік дуже зрадів й мовив: “Ну нарешті у мене буде дочка!”. Але народився знову хлопчик. Чоловік зрадів, але в душі був засмучений.
Поживши з дружиною та дітьми ще два місяці, він не витерпів та пішов до іншої. Пояснив це тим, що Оля навіть не може народити йому дочку, то для чого продовжувати такі стосунки. Жінка була у розпачі. Вона залишилася самотньою, добре, що хоч чоловік залишив їй будинок.
Частково чоловік допомагав грішми, але це було рідко. Тому жінка змушена була шукати роботу. Влаштувалася в готель покоївкою. Саме там у неї зав’язалися стосунки з шефом. Його звати Іван. Харизматичний та самодостатній чоловік. Теж розлучений, дружина зрадила йому з найкращим другом. Він віддався повністю роботі, щоб не думати про цей вчинок. Відповідно дуже добре піднявся по фінансах, але от кохання так й не зустрів. Але, як прийшла Оля він одразу зрозумів — це саме та жінка.
Іван частенько приїздив до Олі додому. Привозив дітям гостинці, іграшки, полюбив їх, як своїх. Багато чого їх навчав, адже хлопцям потрібна чоловіча увага та порада. Таке ще більше підкупило Олю, вона одразу зрозуміла, що з цим чоловіком можна будувати майбутнє.
Про приїзди Івана до дому Ольги дізнався Микола. Приїхав та влаштував скандал, наче, як це вона сміє у його дім приводити інших чоловіків. Жінка не стала слухати його докори. Зателефонувала до Івана й він допоміг їй піти з цього дому.
Він забрав їх у свій приватний дім. Там проживав його батько. Він так зрадів, що на старості літ побачить біля себе хоча б якихось діток та невістку. Хлопчики одразу почали називати його дідусем. Мабуть, більшість часу вони проводили саме з ним, він багато з ними гуляв, вчив чоловічої роботі й так далі. А Оля не могла натішитися, що нарешті їй попався гідний чоловік. Ще й зі свекром пощастило, прийняв їх наче рідних. Бо мати Миколи навіть не приділяла увагу дітям, при тому, що була їхньою бабцею.
Якось Оля повідомила Івану, що має новину — вона вагітна. На цей раз жінка народила дівчинку. Вони живуть усі великою дружньою сім’єю.
