Після розлучення я впала в депресію, перестала їсти, ходити на роботу, мене звільнили, удома не було чого їсти! Та мій син подав мені найцінніший урок!

Заміж за Колю я вийшла усього через місяць після того, як ми почали зустрічатися. Я завагітніла, тож ми просто розписалися та стали жити разом. А через сім років чоловік пішов до іншої…

Я завжди була впевнена, що Коля – це моя доля. Я покохала його з першого погляду, сама проявила ініціативу та запросила на перше побачення. Коля погодився, і з того часу ми почали зустрічатися.

Уже через місяць я дізналася, що вагітна. Звичайно, я хотіла народити дитину від коханого чоловіка. Та й Коля сказав, що дитину хоче залишити. Він відразу ж запропонував, щоб ми розписалися. Я взяла довідку, тож ми не зволікали з одруженням. Відразу після того Коля переїхав до мене, адже він квартиру знімав, а в мене була власна – дісталася від батьків.

Згодом я народила чудового хлопчика, дуже схожого на Колю. Я була просто на сьомому небі від щастя. Коля працював, я виховувала сина та забезпечувала домашній затишок. Коля завжди був гарним чоловіком та турботливим батьком.

Та все змінилося через шість років. Ми вирішили не віддавати сина в садочок. Я займалася ним вдома сама до школи. Звичайно, у мене було небагато часу на себе. Я перестала слідкувати за собою: трохи набрала ваги, та й до салонів я більше не ходила.

Я вийшла на роботу, тільки коли син пішов до школи. Та й тут почала помічати, що чоловік ставиться до мене вже не так турботливо, з наших стосунків пропала ніжність та романтика, я цього не помічала, поки була зайнята дитиною.

Через пів року ми почали все частіше сваритися. Ми намагалися, щоб Коля ні про що не підозрював, та син вже все розумів, і все частіше питав у мене, що сталося. Я запевняла сина, що все добре, що в нас з татом просто важкі часи… Та одного разу Коля просто зібрав речі та пішов. Він знайшов собі іншу, а нас покинув! Ми розлучилися, я подала на аліменти, та Коля працював неофіційно, тому я мала отримувати якусь мізерну суму щомісяця.

Чоловіка я дуже кохала, тож все це мене вибило з колії. Після розлучення я впала в депресію, перестала їсти, ходити на роботу, мене звільнили, удома не було чого їсти! Та мій син подав мені найцінніший урок!

Через місяць після розлучення в мене був день народження, якраз у вихідний. У мене була апатія, я не вставала з ліжка, тому й не помітила, як мій син пішов. Він зібрав майже всі свої іграшки та пішов на базар, щоб їх продати та купити мені подарунок!

Цей семирічний хлопчик не побоявся нічого, щоб мене порадувати, щоб його мама стала нарешті такою, як раніше! Дякувати Богові, на базарі його помітила одна жінка, вона про все в нього розпитала, купила букет троянд, щоб син міг привітати мене з днем народження, та провела його додому.

Я запросила жінку до нас. Ми випили чаю, та більше я їй не змогла нічого запропонувати. Та після цього випадку я нарешті зрозуміла, що найголовніше в моєму житті – не чоловік, який нас покинув, а мій син!

Зараз я вже знайшла роботу, налагодила знову стосунки з сином. У нас усе добре, і все завдяки моєму синові!