Чоловік покuнyв мене на виписці з пологового зі словами: «Тобі не можна нервуватися!»

«Тобі не можна нервуватися, молоко пропаде!» – промовив мій чоловік, збираючи свої речі у мій та синів день виписки з пологового будинку. Схоже, він щось таки сплутав, бо рознервувалась я дуже сильно.

З чоловіком ми одружені 7 років, і всі ці роки пройшли у спробах завагітніти. Зізнаюсь чесно, що проблема була у мені, тому я постійно лікувалась й робила все можливе, щоб завагітніти, варіанти штучного запліднення ми поки з чоловіком не розглядали. На щастя, минулого року сталось диво і гінеколог повідомив мені про вагітність.

6 років до цього були для нас нелегкими, тому що я постійно хвилювалась через лікування, а чоловік через роботу. На фоні цього виникало чимало сварок, які нам ледь вдавалось залагодити, але це «диво» об’єднало нас, і ми стали щасливими разом, як ніколи раніше. Чоловік постійно турбувався про мене, оточував мене любов’ю та підтримкою, я просто не могла повірити у те, що наша сім’я так легко змогла стати щасливою (саме тоді я так і думала). Все дійсно змінилось, але зовсім не так, як я очікувала…

Пологи пройшли добре, й син народився здоровим. На виписці у нас була величезна група щасливих родичів та друзів з надувними кульками, смаколиками та букетами квітів. Чоловік гордо тримав сина й приймав вітання про народження «богатиря». Святкування пройшло просто чудово, у ліжку я лягала такою щасливою, як ніколи раніше за 30 років життя. Я вклала сина спати й почала розстеляти ліжко, тут приходить чоловік і говорить: «Мені пора йти!».

Я спочатку не зрозуміла, про що він говорить і думала, що він збирається просто викинути сміття, але, коли я промовила: «Добре!», він дістав валізи й почав туди упаковувати свої речі.

– Давай я тобі без скандалів зараз все поясню. Коли ти була на другому місяці вагітності, я познайомився з жінкою, у яку сильно закохався. Я розумів, що тобі потрібно про це розповісти, але вирішив почекати, доки ти народиш, щоб все пройшло добре. Я ж знав, яка бажана для тебе ця дитина, а ти б почала нервуватися, ще б щось сталося. Ну а тепер я можу тобі про це нарешті сказати. Бувай!

Я кілька хвилин лежала, не ворушачись, моя свідомість просто не могла прийняти того, що щойно сталось, а потім заплакав і син, і я раптово «прокинулась».

Чоловік покинув мене, це не було дурним жартом чи розіграшом. Через тиждень він повернувся, щоб обговорити зі мною деталі розлучення, як ми будемо ділити майно, і скільки аліментів він платитиме синові.

Навіть при такій серйозній розмові я надіялась, що він скаже, що це якийсь дурний розіграш, але цього не сталось. Ми з сином були йому не потрібні.

Зараз сину пів року, чоловік до нас навідується двічі у місяць, купує все для дитини. Недавно я дізналась, що він мене обдурив (він сам обмовився) й разом зі своєю коханкою вони були вже 2 роки. Ось так він не хотів, щоб я нервувала, проте чудово погрався зі мною у день виписки з пологового будинку!